Виноска
«Правильне» середовище проживання — запорука не тільки високої працездатності, а й доброго самопочуття.

Про надзвичайну важливість оптимального мікроклімату фахівці говорили й говоритимуть, однак переважна більшість населення гігієну «справжньою медициною», на жаль, не вважає. Можливо, грипозний струс, який потроху сходить нанівець, не мине безслідно, і ми нарешті зрозуміємо: щоб бути здоровими, не обов’язково, як сказав відомий педіатр Євген Комаровський, «посилати татуся в аптеку за ліками» — часом досить «зволожувати й провітрювати». А для початку необхідно побачити корінь зла, щоб знати, через що виникає «синдром хворого будинку» і як з ним боротися.

Вікна: багатозаданнєві, як Windows…
Сьогодні вже ніхто з фахівців не сумнівається, що в поганій погоді в будинку в більшості випадків винні вікна – цей «елемент стінової або покрівельної конструкції, призначений для сполучення внутрішніх приміщень з навколишнім середовищем, природного освітлення приміщень, їх вентиляції, захисту від атмосферних, шумових впливів, який складається з віконного прорізу з косяками, віконного блока, системи ущільнення монтажних швів, підвіконної дошки, деталей зливу і облицювань», як визначає їх вітчизняне законодавство у ДСТУ Б В.2.6-23-2001.

У комп’ютерніков є такий анекдот. «Тату, а що таке багатозавданнєвість Windows?» — запитує син в Білла Гейтса, на що той відповідає: «Почекай, от зараз доформатую дискетку й покажу». Звичайні вікна якоюсь мірою схожі на однойменну операційну систему: на них теж покладена безліч всіляких функцій, з якими вони, на жаль, часом одночасно впоратися не в змозі. Основний внутрішній конфлікт виникає між вимогами забезпечити захист від зовнішніх атмосферних впливів і шуму, з одного боку, і вентиляцію — з іншого.

На ранніх етапах розвитку цивілізації вікна являли собою просто прорізи в стіні. Вентиляцію була чудова, а от температура в приміщенні від зовнішньої майже не відрізнялася. У місцях із теплим кліматом це не було великою проблемою — у всякому разі, і римські плебеї, і пересічні жителі Піднебесної якщо й завішували проріз для вікна, то хіба що тканиною, укриваючись не від холоду, а від допитливих поглядів.

Нашим предкам із кліматом пощастило менше, тому вікна доводилося не тільки затягувати слюдою або бичачим міхуром, а й утеплювати на ніч усілякими ставнями й втулками. А узимку хату ще й опалювали, звичайно по-чорному. У таких умовах розумний вихід — поділ вікон за функціями: крім оглядових, «червоних», почали робити «волокові» — невеликі отвори під самою стелею, прообраз витяжної вентиляції. З XVIII століття дим почали пускати в трубу, і волокові віконця вийшли з широкого вжитку. А от припливною вентиляцією житлових приміщень спеціально ніхто не займався майже до другої половини минулого століття — уважалося, що із завданням забезпечення припливу свіжого повітря можуть нормально впоратися звичайні оглядові вікна.

Це припущення в цілому було виправдане — аж до 1954 року, коли німецька фірма Trocal запустила в серійне виробництво пластиковий віконний профіль. Утім, прорубане на початку XVIII «вікно в Європу» на той час виявилося затягнутим залізною завісою, і до часів перебудови радянські люди про буржуазний прорив не знали — на жаль або на щастя.

Між Сциллою й Харибдою
Сьогодні вікна з профілем із полівінілхлориду, у побуті йменовані пластиковими або євровікнами, займають близько 60% світового ринку. Найдавніший синтетичний полімер, отриманий ще в 1835 року французьким хіміком Анрі Реньо, полівінілхлорид швидко став королем пластмас: він не гниє, не пліснявіє, не корозує, не розсихається, не набухає, і ще багато різних «не». Один із небагатьох його недоліків — низька міцність, яка змушує бажаючих сконструювати з нього щось довговічне попередньо армувати пластик металом — що, власне, і зроблено в сучасних віконних профілях.

Головним пріоритетом створювачів металопластикових вікон було підтримання теплоти в приміщенні — завдання, яке дерев’яні вікна виконують не дуже добре. Звичайно, «цілковита герметичність», якою так люблять вихвалятися виробники, — не більш як рекламний трюк, однак реальний рівень теплоізоляції, яку забезпечують євровікна, достатній для серйозного порушення природної вентиляції. І якщо від радону, формальдегіду та іншої гидоти, яка неминуче накопичується в сучасній квартирі, може врятувати витяжна вентиляція (витяжки в кухнях і санвузлах проектують здавна й працюють вони більш-менш пристойно), то приплив свіжого повітря ззовні під сумнівом.

Через кожен метр шва сучасного металопластикового вікна за годину просочується не більше 0,1 м3 повітря — мізер у порівнянні з традиційними дерев’яними конструкціями з повітропроникністю швів до 10 м3/(м·год.). А тепер — увага, запитання: чи можливо з металопластиковими вікнами дотриматися норми, відповідно до якої мінімальна витрата зовнішнього повітря в житлових приміщеннях із природним провітрюванням становить 3 кубометри на годину на кожний квадратний метр квартири? Ні — якщо пустити процес на самоплив — при герметичності швів повітря самопливом у приміщення не надійде. І так — якщо докласти зусиль.

Провітрюємо, прорізаємо, просвердлюємо
Отже, якщо ви не поділяєте ідеї природовідповідності Руссо й мерзнути взимку вважаєте неправильним, оснащуйте металопластикові вікна якою-небудь системою природної припливної вентиляції. Таких у світі придумали багато — правда, для більшості українців вони поки навдивовижу (з припливною вентиляція у квартирі, витяжка в туалеті раптом починає працювати в «реверсному режимі» — через те, що сусіди по стояку поставили в себе витяжні вентилятори, і до вас «задуває»).

Найпростіше — провітрювати квартиру: регулярно й вручну. Кому ліньки, може подумати про інші варіанти. Дешево й сердито приточну вентиляцію може забезпечити часткове видалення упорного ущільнення по зовнішньому й внутрішньому контурах вікна. Ущільнення знімається у верхній частині вікна, що виключає виникнення протягів, тому щодо застуд можна не перейматися. Якщо ж згодом ви захочете повернути вікну його первісний вигляд або встановити більш ефективну систему вентиляції, зробити це буде нескладно — сам металопластиковий профіль залишиться цілим і неушкодженим.

Ідейно близьке, але технічно більш просунуте рішення — застосування перфорованого ущільнення: приплив повітря в цьому випадку відбувається завдяки видаленню ущільнення притвору із зовнішнього боку й установленню перфорованого у внутрішній площині ущільнення.

Однак по-справжньому добру припливну вентиляцію можуть дати тільки спеціальні канали для повітря. Цілісністю профілю доведеться пожертвувати, але результат того вартий. Жахливої наскрізної дірки із рваними краями, звичайно, не утвориться: на вході й на виході каналу монтуються симпатичні вентиляційні грати. Не буде й протягів, бо встановлена на виході з каналу спеціальна мембрана при певній різниці тиску блокує рух повітря через вентиляційний канал. Ну а якщо оснастити канал зсередини однією або декількома стулками, вийде припливний клапан — найдосконаліший і найзручніший варіант системи домашньої припливної вентиляції.

А дерево — краще!
І все-таки багато українців роблять вибір не на користь металопластикових вікон. Є ті, кого лякають попередження хіміків про мимовільний розпад полівінілхлориду, який починається років через десять експлуатації і супроводжується виділенням шкідливих хлорорганічних сполук, але частіше металопластик на цей час просто не по кишені. Як би то не було, якщо у вашій оселі дерев’яні вікна — поздоровляємо: проблем з вентиляцією у вас не буде. А от правильне утеплення не зашкодить — адже саме на дерев’яні вікна в будинках радянського будівництва доводиться половина всіх енерговитрат.

Таким шляхом пішли й активісти ровенської суспільної екологічної організації «Екоклуб», що входить до складу Робочої групи неурядових екологічних організацій з питань зміни клімату й усіляко пропагує енергозбереження. Теплоізоляція дерев’яних вікон, зрозуміли там, — чудовий засіб вирішення відразу двох проблем: екологічної і соціальної, і почали утепляти старі вікна в… дитсадках, дитячих будинках і школах-інтернатах. Технологія нестандартна, хоч і без суперсучасних новацій: вікно знімається, прорізаються й прочищаються шви, кріпиться ізолювальна стрічка, перевіряються штапики, які фіксують скло, заливаються герметиком щілини, і «готовий продукт» повертається на своє місце. Все просто, але скільки тепла вдається подарувати малятам, які, звичайно, стають активними учасниками процесу!..
Дійсно: погода в домі – понад усе. Тепла вам!

Пряма мова
(біля фото)
Андрій Мартинюк, голова ради «Екоклубу»:
— Тепер дітям стане затишніше, а працівникам не доведеться щоосені використовувати кілограми вати та сотні метрів паперу, аби заклеїти шпарини у вікнах. Крім того, така застаріла теплоізоляція не дозволяє провітрювати кімнати взимку, а це суперечить санітарно-гігієнічним вимогам. Наша ж теплоізоляція, за деякими оцінками, підвищує температуру взимку в приміщенні на 3—4 градуси при інших рівних умовах, а ще вона захищає від протягів і пилу. При правильній експлуатації вона слугуватиме 20 років.

Поширити у соц.мережах

Share to Google Plus
Share to LiveJournal