Вже вдруге Нарада Сторін Оргуської конвенції визнає недотримання Україною цієї конвенції. Перший раз – на Другій Нараді Сторін в Алмати у травні 2005 року і другий раз – на Третій Нараді Сторін у Ризі 11-13 червня 2008 року.[1] Перший раз Україна проігнорувала Третю Нараду Сторін. Другий раз Україні забракло професіоналізму, дипломатії і демократії.
Згідно рішення Другої Наради Сторін Україна мала розробити Стратегію дотримання конвенції, привести законодавство у відповідність із положеннями конвенції, передбачивши чітку процедуру участі громадськості в прийнятті рішень, практичні механізми застосування конвенції, а також встановити часові рамки для цього; передбачити заходи щодо підвищення обізнаності з положеннями конвенції, державними службовцями, які мають відношення до прийняття рішень у галузі охорони довкілля, і суддівським корпусом. Вона мала це зробити до кінця 2005 року.
Україна представила так звану Стратегію, довжиною у 3 сторінки, лише у травні 2008 року, не передбачивши плану дій ні з одного з пунктів рішення Сторін. Сумнівно, що хтось з авторів Стратегії, які відповідальні в міністерстві за виконання Оргуської конвенції, читали Рішення Сторін. Замість цього Україна заявила, що принципи конвенції передбачені і виконуються згідно Конституції України і 18 законів (без перерахування назв законів та дати їхнього прийняття), а також планує ратифікувати Протокол РЗПЗР і поправки до конвенції щодо ГМО, що само по собі дуже добре, але не має відношення до виконання рішення Наради Сторін. Також представникам уряду дивувалися, чому комітет визнав недотримання Україною конвенції, при тому що в нас найкраще в Європі екологічне законодавство! Замість тренінгів, Україна передбачила закупку меблів і комп’ютерів та підвищення зарплатні працівникам міністерства. У розробці Стратегії міністерство намагалося залучити громадськість, але, оскільки громадськість була не задоволена якістю проекту Стратегії, зробила багато зауважень і навіть пропонувала переписати документ заново, міністерство, не маючи часу на продовження дебатів з громадськістю, вирішило написати свій варіант, який і був представлений Секретаріату за 2 тижні до Наради Сторін.
Комітет з дотримання розглянув на своєму засідання 8 червня 2008 р. Стратегію і на протязі двох годин задавав запитання представникам Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, від чого в останніх склалося враження, що вони успішно «захистили Стратегію» і відповіли на всі запитання Комітету. Але це було помилкове враження. Комітет не отримав відповіді на більшість питань, а Стратегія не адресувала жодного з пунктів рішення Наради Сторін. Комітет турбувала не тільки якість Стратегії, яка очевидно є дуже низькою, але і той факт, що вона містить вказівки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Кабінету Міністрів України та різним міністерствам, які не зобов’язані їх виконувати. Представники Міністерства запропонували зробити Стратегію обов’язковою до виконання всіма міністерствами шляхом затвердження її Кабміном.
Варто зазначити, що представники громадськості, що також були присутні і могли задавати запитання, спростовували заявки про значний прогрес в Україні щодо вільного доступу громадськості до екологічної інформації, залучення до прийняття рішень міністерством. Яскравим прикладом є засекречення міністерством висновків державної екологічної експертизи за грифом ДСК!
Представники міністерства були здивовані, коли наступного дня на Робочій групі Сторін почули, що в проекті рішення Наради Сторін пропонується винести умовне попередження Україні про недотримання конвенції. Умовне означає, що воно буде накладено, якщо Україна не виконає своїх зобов’язань до 1 січня 2009 року. Дана санкція є передостанньою у списку санкцій, що можуть застосовуватися до держав-порушниць. Учасникам Наради була надана можливість переговорів з цього та інших питань, але українська делегація промовчала. Вони розцінили цю санкцію, як політичне замовлення проти України. Причому сам міністр п. Філіпчук, який прибув у передостанній день на так званий «високий сегмент» Наради Сторін, під впливом своїх підлеглих висунув офіційні звинувачення в сторону неурядових організацій в псуванні іміджу держави на міжнародному рівні та наявності в них матеріального зацікавлення в рішенні проти України. Згодом пан міністр у неофіційній розмові сказав, що на всіх міжнародних нарадах, де він побував за 3 місяці свого перебування на посаді міністра, Україну несправедливо звинувачують у псуванні довкілля та нехтуванням законами, а все тому, що наші сусіди румуни переслідують економічні інтереси та будують канали, а нам не дають побудувати один. Можливо, якщо декілька міжнародних форумів звинувачують Україну, то треба задуматись, чи все в порядку у нашій державі? Може той канал не треба будувати, оскільки він є економічно необґрунтованим та екологічно шкідливим? Або будувати, але після проведення екологічної експертизи із дотриманням процедури участі громадськості та оцінкою всіх можливих альтернатив, щоб не псувати імідж нашої держави на міжнародному рівні, як недемократичної та не правової держави? Але міністр був впевнений у своїй правоті і не бажав слухати альтернативної інформації чи протилежної думки. Даремно представники НУО намагалися переконати його під час прийняття міністром Латвії з приводу 10-річчя Оргуської конвенції.
Розвиток подій досяг апогею наприкінці Третьої Наради Сторін, коли в останні півгодини український міністр почав заперечувати пункт рішення про винесення попередження і зняття будь-яких санкцій щодо України, тим більше за події 5-річної давності. Аргументами міністра було те, що Україна є на марші позитивних змін, і це попередження не є справедливим і не буде стимулювати дотримання конвенції. Міністр вважав, що формулювання рішення щодо України «перевантажені жовчю і категоріями», і просив «позбавити нас жорсткого імперативу», бо він не буде сприяти вирішенню проблеми.
Що треба зробити, щоб Україна виконала рішення Наради Сторін і уникла попередження? На наш погляд, треба відкласти політичні амбіції і уважно прочитати рішення Третьої Наради Сторін, а потім переписати так звану Стратегію, включивши у неї заходи, які необхідні для виконання цього рішення. Тобто необхідно привести законодавство у відповідність із положеннями конвенції, передбачивши чітку процедуру участі громадськості в прийнятті рішень, практичні механізми застосування конвенції, а також встановити графік виконання. Треба передбачити заходи щодо підвищення обізнаності з положеннями Оргуської конвенції державними службовцями, які мають відношення до прийняття рішень у галузі охорони довкілля, та суддівського корпусу. Треба обговорити новий проект Стратегії з громадськістю і врахувати її думку. А потім подати документ на затвердження Кабінету Міністрів України та довести до відома всіх міністерств, яких він стосується. І все це треба зробити до 1 січня 2009 року.
Чи є надії, що це станеться? Так, якщо міністерство довкілля матиме достатньо професіоналізму, а громадськість не забракне настирливості і терпіння, щоб довести свої права на доступ до інформації і участь у прийнятті рішень.
Спостерігачі ЕПЛ
[1] 40 країн, що є Сторонами Оргуської конвенції, зібралися, щоб оцінити прогрес у виконанні конвенції, затвердити план стратегічного розвитку конвенції, а також Протоколу щодо РЗПЗР і участі громадськості у міжнародних форумах. Європейський ЕКО Форум, Робоча Група Сторін і Комітет з дотримання конвенції проводили свої засідання напередодні Наради Сторін.