Централізоване теплопостачання (ЦТ) є ключовим елементом енергетичної безпеки та стабільності в українських містах. Його збереження — критично важливе для забезпечення доступного, безпечного й екологічно доцільного теплопостачання в умовах обмежених ресурсів, воєнних ризиків і кліматичних викликів. Водночас галузь продовжує втрачати довіру споживачів через складність тарифоутворення, обмежену комунікацію, нерозуміння меж відповідальності та брак прозорості у наданні послуг. Така ситуація посилює соціальну напругу, підвищує ризики відключення споживачів від централізованих систем. Причина в багаторічній неефективній популістській політиці держави у цій сфері, яка тривала від початку незалежності. Як наслідок, це призводить до відходу від систем теплопостачання із негативними технічними, економічними та екологічними наслідками.
Питання збереження ЦТ та модернізації його системи є на порядку денному європейських країн. І їх рішення це підтверджують. Прикладом стала Литва.
ЦТ в Україні на межі занепаду
Українські теплопостачальні підприємства функціонують в умовах обмеженого фінансування, що суттєво ускладнює втілення модернізаційних проєктів та новітніх технологій. Більшість компаній змушені працювати з мінімальними інвестиційними ресурсами, які часто не покривають навіть базові потреби у підтримці інфраструктури. Тарифна політика не враховує реальну собівартість послуг, а регуляторні обмеження стримують накопичення коштів для інвестицій. Крім того, встановлення мораторію на підвищення тарифів з 2019 року фактично унеможливив впровадження масштабних реновацій.
А як у Європі?
Німеччина, Польща, Литва, Естонія, Латвія, Швеція, Данія і Фінляндія — країни, які зберегли і поступово модернізують ЦТ, хоч і стикаються із низкою перепон. Досвід перших двох країн ГО «Екоклуб» спільно з теплопостачальними компаніями, місцевими і державними органами влади вивчали минулоріч. А в травні цього року українська делегація відвідала Литву. “Литва — приклад успішної трансформації країни з радянським минулим, яка впевнено рухається до повної декарбонізації до 2050 року. Зараз Литва вже на кілька кроків попереду. Вона може слугувати орієнтиром для України, адже стартові умови були схожими. Литовці добре продемонструвати шлях, яким Україна має пройти”, — наголосив під час навчального візиту доктор Вінфрід Дамм, директор проєкту ReWarm GIZ.
У Литві основні споживачі — це жителі багатоквартирних будинків. На них припадає 73% від загальної кількості споживачів. Також серед користувачів є представники промисловості (орієнтовно 14%) та сфери послуг (орієнтовно 13%). Країна ефективно розвиває ЦТ й головне — без російського газу, від якого повністю відмовилась у 2022 році. Кількість переваг, які Литва отримала від цього рішення значно переважає над початковими труднощами, які полягали у потребі в диверсифікації, підвищенні ринкових цін і значних інвестиціях у власний термінал скрапленого природного газу. І вже в 2023 році частка відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) та муніципальних відходів під час виробництва централізованого тепла досягла 81%. Перехід із газу на місцеву біомасу став однією з історій успіху розвитку їхнього енергетичного сектору. Країна зменшила залежність від імпорту газу, що послаблює ризики політичного тиску та перебої у постачанні, підвищила стійкість енергосистеми завдяки диверсифікації джерел тепла (теплові насоси, біомаса та інші відновлювані джерела). Крім цього, покращилась якість повітря, особливо у містах, знизила ціни на тепло для споживачів шляхом використання дешевших джерел енергії, збільшила кількість робочих місць. Міста отримали надійне та якісне теплопостачання.
Як литовці цього досягають?
Ключовими напрями трансформації сектору ЦТ є:
– використання різноманітних кліматично нейтральних джерел енергії, що використовуються для виробництва теплової енергії (сонячна енергія, залишкове тепло, інші технології використання ВДЕ, акумулювання тепла);
– використання місцевої біомаси (сталої) на біоТЕЦ;
– втілення та використання різних типів систем, щоб накопичувати і зберігати енергію, які дають змогу балансувати виробництво й споживання енергії у часі;
– теплогенеруючі підприємства стали «активними гравцями» на енергетичному ринку – допомагають стабілізувати електромережу, заробляють кошти й працюють ефективніше в поєднанні з відновлюваними джерелами енергії;
– перехід традиційних тепломереж до сучасного формату, в якому тепло подається за значно нижчої температури, ніж це було в старих системах. Це частина переходу до “четвертого покоління” ЦТ (4G District Heating, або 4G DH) — сучасного підходу до централізованого теплопостачання, що ґрунтується на використанні відновлюваних джерел енергії, низькотемпературних тепломережах (замість традиційних 70–90°C — 40–60°C), високій енергоефективності та гнучкості системи;
– утилізація відпрацьованого тепла від промислових процесів у системах ЦТ;
– використання технологій вловлювання та зберігання вуглецю в обладнанні та повторне виробництво теплової енергії фактично з викидів;
– втілення цифрових рішень та smart-технологій в управлінні системами теплопостачання й енергетичними мережами;
– реалізація заходів, які дають змогу системам теплопостачання працювати в умовах ризиків. Зокрема, пов’язаних із екстремальними морозами або спекою, буревіями, паводками, знеструмленням, що можуть пошкодити інфраструктуру ;
– заміщення індивідуального опалення шляхом масштабування ЦТ у містах та щільнозаселених громадах;
– здійснення заходів з підвищення ефективності використання теплової енергії, зокрема модернізація систем багатоквартирних будинків та теплових пунктів, а також підвищення ефективності технічного обслуговування.
Як працюють теплопостачальні підприємства Литви
Найбільшими компаніями, які надають послуги теплопостачання і впроваджують вищезгадані прогресивні рішення є:
– Компанія «Вільнюські теплові мережі» володіє орієнтовно третиною всього ринку централізованого теплопостачання в Литві, що робить її найбільшою компанією в країні. Працює у Вільнюсі, де добре розвинені мережі ЦТ. Їх загальна довжина 760 км, а втрати тепла становлять орієнтовно 13%. Головна мета компанії — скоротити ці втрати, зокрема шляхом заміни приблизно 17 км старих трубопроводів на сучасні ізольовані. Вона інвестує в реконструкцію котелень, впроваджує біомасові установки, а також встановлює перший у Балтії 9 МВт абсорбційний тепловий насос, що значно підвищить енергоефективність.
– Компанія «Кауно енергія», яка забезпечує теплом і гарячою водою місто Каунас і громади поряд. Усього майже 124 тисячі споживачів, серед яких більше 4 тисяч підприємств і 120 тисяч домогосподарств. Загальна протяжність ЦТ становить 450 км. Однією із цілей компанії є зниження вартості втрат тепла в системі передачі на 13,6% до 2026 року. Для цього компанія модернізує тепломережі, замінюючи старі труби та прокладаючи нові. Водночас відбувається реконструкція котелень і перехід на біопаливо. Додатково впроваджуються теплові насоси, акумулятори тепла та цифрові системи керування. Проєкт фінансується за підтримки Європейського інвестиційного банку та структурних фондів ЄС.
– Компанія «Йована ЦТ», яка забезпечує теплом і гарячою водою місто Йована. Вона володіє мережею ЦТ протяжністю 54 км. Успішно реалізувала масштабні роботи щодо зменшення втрат тепла — це відповідає національній задачі модернізувати застарілі трубопроводи у міських тепломережах. Національною метою Литви є покрити до 2030 року 90 % централізованого теплопостачання за рахунок ВДЕ і «Йована ЦТ» робить внесок у її виконання. Компанія переоснащує котельні під біомасу, геотермальні та сонячні рішення для зниження викидів та вартості тепла.
Представники українських теплопостачальних підприємств під час зустрічей із представниками цих компаній ставлять найбільше запитань щодо:
– використання автоматизованих систем управління, тобто контроль над ефективністю роботи датчиків;
– системи утилізації тепла для підвищення ККД загальних котелень, обладання і т.д.;
– використання двох-трьох ступеневих утилізаторів, адже у нас цих систем дуже мало і наразі цей досвід не поширюється;
– роботу твердопаливних систем, адже Литва в цьому є лідерів у Європі. Підприємства спалюють дуже вологу деревину (тріску деревини) і використовують твердопаливні не конденсаційний економайзери.
Підсилює інноваційні процеси і захищає інтереси теплопостачальних компаній профільна асоціація «Литовська асоціація теплопостачальних підприємств». Вона координує дії підприємств галузі: працює із правовою базою, яка регламентує роботу підприємств, вимоги до них, стандарти і правила, реагує на запити підприємств і споживачів, звертається до профільних урядових структур стосовно проблемних питань та з пропозиціями щодо їх вирішення (політичними, юридичними, технічними). Щочетверга асоціація має координаційні зустрічі з директорами компаній, де вони розповідають про поточну роботу. «І ми також маємо офіційний договір по співробітництву з українською Міжгалузевою асоціацією з розвитку систем теплопостачання «Укртеплокомуненерго». Наш досвід роботи передаємо колегам з України під час онлайн-зустрічей. Крім того, ми неодноразово передавали колегам обладнання (генератори, обігрівачі)», — розповідав Президент литовської асоціації, доктор Валдас Лукошевичюс. Звертаючись до колег з України він найчастіше наголошує: «Ви готуєтесь вступати в ЄС і повинні ретельно слідкувати за європейським правом (закони, директиви). Навіть зараз слід враховувати питання декарбонізації, яке є на порядку денному Євросоюзу, тобто заміну викопного палива відновлюваним. Ми пройшли цей шлях «зближення із ЄС» і готові проходити його з вами та ділитись у процесі досвідом, зокрема, й тими рішення, які не виправдали себе. Оскільки теплова інфраструктура потребує великих капіталовкладень (труби, котельні та інженерія), то її проєктування та використання мають бути чітко стратегічно обґрунтованими та максимально ефективними.»
Рекомендація пана Валдас щодо якісного стратегічного планування є реалізованою у Литві на практиці. Зокрема, їх підприємства мають плани на 10 років, які обов’язково переглядають кожні 3 роки.
Учасник делегації, директор КП «Черкаситеплокомуненерго», Павло Карась наголосив: «Розвиток підприємств неможливий без планування. Планування є поточне, середньострокове й довгострокове. Литовський досвід, де довгострокове планування визначено на 10 років, є правильним підходом до планування. У нас схеми теплопостачання також приблизно на такий же термін розробляють, але інвестиційне планування короткострокове. Інвестиційні плани затверджуються на рік, максимум може бути програма розвитку на 3 роки. У Литві інвестиційні програми затверджуються на 10 років і це той підхід, який я би запровадив у нас (щонайменше на 10 років).»
Цю думку продовжив Валерій Іванов, директор КП «Теплопостачання м. Одеса» наголосивши, що підприємство зараз працює над розробкою плану на 3 роки, проте підхід щодо довгострокового планування всіляко підтримує. Підприємство в Одесі ставить перед собою мету впровадити цифрові рішення для автоматизованого збору, обробки та моніторингу даних про роботу системи. «Йдеться, зокрема, про створення сучасної диспетчерської системи, яка дозволить у режимі реального часу відстежувати ключові параметри роботи обладнання, виявляти аномалії та оперативно реагувати на можливі відхилення. Уся система має бути максимально автоматизованою, з мінімальною потребою у втручанні персоналу, що підвищить її надійність, ефективність і гнучкість. Такі підходи відповідають сучасним тенденціям цифровізації теплової галузі», — наголошує Валерій Іванов.
Про важливість цифровізації говорила й Ірина Штипа, заступниця голови правління АТ «Облтеплокомуненерго» м. Чернігова прокоментувала: «Литовські компанії вже використовують сучасні цифрові інструменти для аналізу, розрахунку та оптимізації своїх теплових мереж. Натомість ми наразі розглядаємо їх впровадження як одне з ключових завдань на найближчу перспективу. Візит підтвердив, що ми з колегами рухаємося у правильному напрямку: як короткострокові, так і довгострокові плани нашого підприємства відповідають стратегічному курсу, який обрала Литва. Водночас, на жаль, ми відрізняємось у доступі до джерел фінансування — країни ЄС мають значно ширші можливості в цьому питанні.»
Так, українські теплопостачальні підприємства функціонують в умовах обмеженого фінансування, що суттєво ускладнює реалізацію модернізаційних проєктів та впровадження новітніх технологій. Більшість компаній змушені працювати з мінімальними інвестиційними ресурсами, які часто не покривають навіть базові потреби у підтримці інфраструктури. Через відсутність доступу до стабільних джерел фінансування (грантів, кредитних програм, державної підтримки) галузь не може системно оновлювати обладнання, модернізувати тепломережі чи впроваджувати цифрові рішення. Крім того, тарифна політика не враховує реальну собівартість послуг, а регуляторні обмеження стримують накопичення коштів для інвестицій.
Інше проблемне питання, яке порушували учасники делегації і яка має зв’язок із тарифами є проблема неефективності мереж. Її можливо вирішити лише змінивши економічну основу проблематики та за рахунок змін тарифів і тарифоутворення. Покладатись на інвесторів чи донорів не слід, адже дана галузь була і залишається непривабливою для інвесторів і розраховувати на фінансування майбутньої реформи за рахунок інвестицій та донорських коштів можливо лише у разі запровадження тектонічних змін до всього механізму функціонування системи централізованого теплопостачання.
Наталя Кравченко, Заступниця директора Департаменту – начальник відділу тарифної політики та моніторингу Міністерства розвитку громад та територій України підтвердила, що: «Є проблема зі схемами теплопостачання і на сьогоднішній день це перше питання, яке потрібно підіймати. Важливо, щоб схеми були у всіх, щоб їх виконували й вони були актуальними. Збереження ЦТ неможливе без схем теплопостачання.»
Що потрібно втілити Україні з досвіду ЦТ?
Майбутня реформа галузі централізованого теплопостачання має передбачати комплекс заходів з основним акцентом на:
– законодавчому перегляді методики формування тарифів на теплову енергію;
– інституційній реформі, що передбачає розмежування функцій регулятора, оператора мереж та постачальника послуг;
– енергетичній ефективності виробництва та постачання тепла;
– скороченню витрат викопних джерел в процесі виробництва тепла;
– загальному переході виробників системи централізованого теплопостачання на відновлювані джерела енергії.
У списку першочергових заходів є наступні:
Проведення глибинного аналізу стану галузі.
Опрацьовані ГО “Екоклуб” та залученими експертами стратегічні документи в цій галузі не ґрунтувались на актуальних даних. Зокрема:
– відсутні систематизовані і узагальнені дані щодо проведення дослідження підприємств – виробників теплової енергії на предмет використання фізично зношених виробничих потужностей та морально застарілих технологій;
– відсутні дані щодо проведення дослідження теплових мереж та житлового фонду України на предмет точної оцінки технічного стану системи теплопостачання;
– немає фактичних даних щодо житлового фонду України, який потребує встановлення індивідуальних теплових пунктів та приладів обліку теплової енергії;
– відсутні дані щодо частки споживання теплової енергії різними категоріями споживачів у загальній питомій вазі споживання теплової енергії;
– не проводиться комплексна оцінка рівня платоспроможності споживачів теплової енергії, що необхідно для прогнозування ризиків неплатежів та визначення обґрунтованих соціальних компенсаторів.
Лише чітке розуміння поточного стану справ дозволить напрацювати реалістичні плани в сфері теплопостачання на наступні роки.
Затвердження Державної цільової програми енергетичної модернізації підприємств – виробників теплової енергії, що перебувають у державній або комунальній власності, на період до 2030 року.
Необхідно завершити напрацювання у рамках розробки Державної цільової програми енергетичної модернізації підприємств – виробників теплової енергії, що перебувають у державній або комунальній власності, на період до 2030 року. Програма має охоплювати як економічні, так і екологічні аспекти модернізації й мати цілі, що ведуть до підвищення ефективності у сфері теплопостачання. Підготовка такої програми розпочалась у ще листопаді 2023 року, проте документ досі не затверджений відповідальними органами державної влади.
Внесення змін в механізм формування тарифів.
Питання тарифів є найбільш важливою складовою як вищезгаданої Програми з її економічними та технічними аспектами, так і частиною питання структурного вирішення економічних проблем. Зважаючи на це, у частині зміни механізму формування тарифів необхідно внести новели, а саме:
Запровадити нормативне забезпечення включення у структуру тарифу на теплову енергію. А саме:
– витрат на постачання та транспортування;
– витрат, пов’язаних із модернізацію, капітальним ремонтом, реконструкцією систем централізованого теплопостачання;
– витрат, пов’язаних із впровадженням нових технологій (в тому числі — це технологій виробництва тепла з відновлювальних джерел);
– витрат, пов’язаних з підвищення енергоефективності мереж централізованого теплопостачання.
Як альтернативне вирішення проблеми — запровадити заходи зі створення вільного ринку теплової енергії, що дозволить досягнути балансу між економічними потребами комунальних підприємств та фінансовою спроможністю споживачів щодо оплати рахунків за спожите тепло.
Ці зміни є не лише технічним або економічним питанням, вони є необхідним елементом реформування всієї моделі теплопостачання в Україні.
Вирішення питання неефективності мереж.
Зміна тарифної політики сприятиме вирішинню ще однієї проблеми — неефективності мереж. Покладатись на інвесторів чи донорів в цьому питанні ми не можемо, адже галузь була і залишається непривабливою для інвесторів і розраховувати на фінансування майбутньої реформи за рахунок інвестицій та донорських коштів можливо лише у разі запровадження тектонічних змін до всього механізму функціонування системи централізованого теплопостачання.
Розробка та оновлення схем теплопостачання.
Збереження ЦТ неможливе без схем теплопостачання. Це підтверджували також представники Міністерства розвитку громад та територій України під час спільного візиту до Литви. Отож, включення питання розробки та оновлення схем теплопостачання на порядок денний є необхідним рішенням. Важливо, щоб схеми були у всіх громадах, їх належно виконували й актуалізували.
Перехід на біомасові рішення в галузі теплової енергетики.
З досвіду Литви очевидно, що альтернативна теплова енергетика трансформувалась в тому числі за рахунок біомасових рішень. При цьому, йдеться не про запровадження точкових котелень на твердому альтеративному паливі, а про масштабну технічну трансформацію вугільних котлів на біомасові. В Україні вистачає ресурсу та потенціалу для вказаного переобладнання, однак воно буде можливим при зняттю прив’язки тарифу для твердопаливних котелень до середньозваженого тарифу, перегляді екологічних вимог до таких об’єктів та запровадження зрозумілого ринку сировини (енергетичної біржі).
Отже, досвід інших країн підтверджує, що важливо не допустити втрату централізованих систем, а навпаки — зробити їх основою для побудови нової, стійкої та кліматично нейтральної моделі теплопостачання в Україні. Це той випадок, коли модернізація критичної інфраструктури може і має стати рушієм позитивних змін для мільйонів домогосподарств.
Авторка: Наталія Литвин, координаторка проєктів ГО “Екоклуб” та Коаліції “Енергетичний перехід”
Візит відбувся в рамках проєкту “Сприяти впровадженню рішень у сфері відновлюваної енергетики, що належать громадам, шляхом вдосконалення нормативно-правової бази, посилення спроможності муніципалітетів у сфері сталого енергетичного планування та полегшення доступу до спеціальних фінансових інструментів в українських громадах” за підтримки Європейського кліматичного фонду”