Україна – незалежна держава, що динамічно розвивається і з кожним кроком зміцнює свої політичні і економічні позиції в Європі і у світі. Як і для кожної країни світу, енергетична галузь є надзвичайно важливою для України, бо вона безпосередньо впливає як на стан розвитку народного господарства, так і на рівень і якість життя людей. Зараз Україна знаходиться на дуже відповідальному етапі – етапі визначення своєї енергетичної політики до 2030 р.
Документ “Енергетична стратегія України до 2030 року” свою основну ставку робить на розвиток атомної енергетики – продовження терміну експлуатації 13 існуючих блоків і будівництво 22 блоків, з яких 2-додаткові блоки на Хмельницькій АЕС, 9-взамін старих, що більше не можуть знаходитись в експлуатації, 11-абсолютно нових.
Проаналізувавши саму стратегію, коаліція екологічних, неурядових громадських організацій виокремили ряд суттєвих зауважень.
Недоліки проекту ”Енергетична стратегія України до 2030 року”
- Планується значне збільшення виробництва енергії за рахунок зростання видобутку вугілля.
Беручи до уваги закриття вугільних шахт саме через їхню нерентабельність, твердження про поліпшення якості вугілля при одночасному зменшенні вартості на нього є сумнівним. - Зростання виробництва енергії за рахунок збільшення використання атомної енергетики:
- Побудова нових 22 блоків;
- Введення в дію 2 нових енергоблоків кожних два роки. Навіть у Росії з її високими технічними можливостями та надзвичайно великими субсидіями в атомну галузь, за словами самих атомників, можна збудувати хіба що один блок на три роки.
- Продовження терміну експлуатації діючих енергоблоків. У 2030 році в Україні все ще працюватимуть блоки, побудовані у 80-ті роки минулого сторіччя. Разом з тим програма підвищення безпеки цих реакторів, що мала бути виконана до кінця 2005 року, досі не завершена.
- Нарощування енергетичних потужностей
- Згідно стратегії, за рівнем енергоефективності в 2030 році Україна ледь досягне показника сьогоднішньої Польщі.
- Недотримання директив ЄС в питаннях, що стосуються:
- Екологічної складової енергетики;
- Створення відкритого ринку;
- Добросовісна конкуренція у енергетичному секторі;
- Свобода вибору споживачем постачальника енергії;
- Дотримання прозорої політики ціноутворення;
- Виділенню значних ресурсів на розвиток відновлювальних джерел енергії (ВДЕ).
- Не врахування проблем, які провокує інтенсивний розвиток атомної енергетики:
- Дефіцит води у маловодні роки та водогосподарські, екологічні і супутні соціально – економічні наслідки, які виникають у зв’язку з цим. По запасам місцевих водних ресурсів Україна являється однією із найменш забезпечених водними ресурсами країн Європи( 1 тис. куб.м. на людину).Крім того, зарегульовано близько 65% річного стоку і послідуюче його зарегулювання створює загрозу екологічної катастрофи. Наприклад, стік річки Горинь, на якій розміщена Хмельницька АЕС, складає 282 млн. куб. м. за рік, із них у річці повинно залишатися 196 млн. куб. м. для інших споживачів. Для охолодження 4-х блоків необхідно 120 млн. куб. м. води. При цьому, для заповнення ставка-охолоджувача за рахунок паводка у маловодні роки неможливе без порушення при цьому нормального екологічного балансу Горині.
- Створення нових ризиків для населення України, пов’язаних з використанням атомної енергетики;
- Ризик терористичних актів;
- Відсутність надійної програми поводження із радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом. Сучасна політика НАЕК “Енергоатом” у сфері поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом переслідує дві цілі. По-перше, це перекласти рішення проблем на майбутні покоління. По-друге, фінансувати поводження з РАВ та ВЯП з державного бюджету, а не коштами самого Енергоатому.
- Енергетична незалежність України
Україна не матиме свій замкнений цикл виробництва ядерного палива через політичні (розповсюдження ядерної зброї) та економічні (значні капіталовкладення, які ніколи не повернуться) чинники. Українська атомна промисловість повністю залежна від Росії. В Україні використовують і планують використовувати надалі реактори радянського зразка. Також ми купуємо паливо в Росії. Там же виготовляється більшість реакторного обладнання. Наявність, у кращому разі, двох постачальників ядерного палива, не може гарантувати безперебійного постачання. Особливо беручи до уваги необхідність домовлятись з транзитерами про постачання палива від неросійського постачальника (наприклад, з виробничих потужностей Westinghouse у Швеції).
Для більшості країн енергетична незалежність полягає не лише в гарантованому постачанні енергоджерел, як це планується в українській стратегії, але й у більш ефективному використанні енергії та розвитку наявних енергетичних ресурсів, особливо відновлювальних джерел енергетики. - Нереалістичність стратегії.
Україна не матиме достатньо фінансових ресурсів для масштабних капіталовкладень, особливо в атомну енергетику, яка їх потребує, перш за все, на початковому етапі. Неможливо сподіватися на значні інвестиції міжнародних фінансових ринків, оскільки, згідно з останньою доповіддю Міжнародного енергетичного агентства, сьогодні різко зростає кількість енергетичних проектів у всьому світі, що підігріває конкуренцію і збільшує попит на обмежені ресурси інвесторів. До того ж атомна енергетика вважається найбільш ризикованою і не фінансується Міжнародними банками розвитку. - Недотримання вимог Оргуської Конвенції
Порушення полягає у позбавленні громадськості права участі у обговоренні,з питання підготовки комплексної стратегічної екологічної оцінки наміченої діяльності. А, отже,таким чином,обмежуються конституційні права населення.
Що потрібно робити?
„Енергетична стратегія України до 2030 року” має бути переглянута. Дана стратегія лише створює оманливий комфорт і відкладає необхідність різких кроків до реформування енергетичного сектору ставлячи під загрозу енергетичну незалежність країни.
Збалансування розвитку енергетичної галузі можливе шляхом:
- Підтримка проектів, спрямованих на енергозбереження і впровадження альтернативних джерел енергії:
- Енергозбереження в ЖКГ На опалення і освітлення одного квадратного метра житлової-офісної-виробничої площі в Україні витрачається у 6-7 разів більше енергії ніж у країнах ЄС. За найскромнішими підрахунками в даному секторі є потенціал для економії до 50 відсотків. Тобто, якщо ми вкладемо гроші в енергозбереження у ЖКГ, то можемо економити до 15 відсотків всіх енергетичних ресурсів країни – це дасть змогу на чверть скоротити імпорт газу, або не будувати 20 нових реакторів!
- Підвищення енергетичної ефективності транспортного сектору. Завданням держави є створення умов, щоб це відбувалося з максимальною користю для суспільства. Таких, зокрема, як підтримка громадського транспорту на противагу приватним автомобілям, підтримка залізничного та водного вантажного транспорту на противагу автодорожньому.
- Впровадження альтернативних джерел енергії. Застаріле уявлення про сучасні технології виробництва енергії та альтернативні джерела на державному рівні гальмує їх впровадження. Альтернативні джерела енергії є пріоритетом у багатьох країнах, як розвинутих, так і тих, які швидко розвиваються. Саме виходячи з необхідності енергетичної безпеки у Європейському Союзі прийняте рішення про те, що у 2020 році відновлювальною має бути щонайменше 20% енергії. У Китаї до 2020 році планується підняти вклад відновлювальної енергії до 15%. В Україні планується лише 7% до 2030 року. Тому, ефективними засобами підтримки альтернативних джерел енергії є:
- Впровадження адміністративних умов для створення нових енергетичних компаній та надання можливості окремим користувачам надавати енергію в загальну мережу;
- Підтримка виробництва енергії з альтернативних джерел, яке зараз є дорожчим за традиційні джерела, але мають значний потенціал у найближчому майбутньому;
- Запровадження “зелених тарифів” завдяки яким виробникам відновлювальної енергії гарантується певна ціна за продану енергію, яка може бути вищою за ринкову.
- Перегляд системи виробництва енергії:
- Відмова від субсидування за рахунок державного бюджету
- Автоматизація управління енергетичними системами із значно більшою кількістю менших потужностей
- Зменшення втрат енергії при транспортуванні через перехід на виробництво електроенергії ближче до споживачів
- Зменшення використання імпортованих енергоносіїв, в результаті переходу на відновлювальні технології.
- Враховуючи усе вищезгадане, коаліція екологічних, неурядових громадських організацій вважає на даний момент актуальним проведення Урядом, Президентом України, керівниками фракцій та комітетів низки заходів:
- Перегляд і подальша ануляція угоди ВОЗ-МАГАТЕ, яка зобов’язує ВОЗ не розголошувати інформацію про справжні наслідки для здоров’я людей як Чорнобильської аварії, так і діючих атомних станцій;
- Проведення стратегічної екологічної оцінки Стратегії з її подальшим обговоренням;
- Проведення всеукраїнського референдуму з питання розвитку ядерної енергетики;
- Розробка Водної Стратегії, басейнових та міждержавних програм;
- Проведення НГО та місцевими НУО широкої кампанії громадських слухань для розгляду планів нарощування потужностей ядерної енергетики,перевірки водогосподарської діяльності АЕС та об’єктів ядерної галузі. Коаліція громадських організацій України “За сталу енергетику”.