У переддень роковин Чорнобиля природоохоронці з різних країн в Києві обговорили наслідки аварії на ЧАЕС та радились, як уникнути подібних катастроф у майбутньому. Участь у заходах брали представники Екоклубу, Національного екологічного центру України (НЕЦУ) та Ян Хаверкамп з Грінпісу.
Андрій Мартинюк, Голова Ради ГО «Екоклуб» (м. Рівне) та Робочої групи неурядових екологічних організацій з питань зміни клімату, так прокоментував загрози, що існують сьогодні: «Найслабшою ланкою є старі атомні блоки, які знаходяться в експлуатації понад проектний термін. Треба розуміти, що ці блоки були розроблені в 60-70-х роках минулого століття. У них немає сучасних систем безпеки, а стан корпусу реактора до кінця невідомий. Однак, це лише оціночне судження. Аварія може трапитись і на новому реакторі.
Закон про спорудження ХАЕС 3, 4 розглядався «аж» 4 хвилини та був прийнятий з порушеннями. А ще раніше Верховна Рада відмінила необхідність проведення Державної екологічної експертизи атомних проектів. Таким чином, рішення про спорудження нових блоків стало можливим завдяки відсутності чесного і справедливого обговорення проблем енергетики у суспільстві та систематичним порушенням, які допущені при його прийнятті», – додає Андрій Мартинюк.
За 40 км від Рівного на Хмельницькій АЕС під час спорудження нових блоків №3 та 4 планується використати існуючі бетонні конструкції. Але чи безпечно це? Цитуючи слова голови Державної інспекції ядерного регулювання «у тих конструкціях завелись карасі та качки». Якщо кінцеве рішення буде таким, що дозволить використати ці конструкції, то у нас з’явиться ще більше причин хвилюватись про нову атомну катастрофу.
Не все так райдужно і з економічною доцільністю експлуатація АЕС. У встановленому на атомну електроенергію тарифі не враховані в повній мірі витрати, пов’язані з поводженням з радіоактивними відходами, відпрацьованим ядерним паливом, зняттям блоків з експлуатації, рекультивацією уранових шахт та радіоактивних звалищ. Виникає питання, чи не є тариф на електроенергію меншим від її реальної собівартості. Та й взагалі, якою є собівартість атомної електроенергії наразі невідомо.
«Я неодноразово запитував найвище керівництво Енергоатому та АЕС, яка собівартість атомної електрики (а не тариф), – стверджує Андрій Мартинюк. – Відповіді жодного разу не було».
Існує великий сумнів, що такі розрахунки взагалі існують. Але якщо й існують, вони чомусь є недоступними для громадськості.