експертка зі сталого енергетичного розвитку
Державна екологічна політика — це діяльність державних органів, спрямована на забезпечення конституційного права кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля, та на відшкодування внаслідок завданої порушенням цього права шкоди.
Які документи визначають національну державну політику
Пріоритети екологічної політики України визначені у Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».
Окрім Закону про екологічну стратегію національної політики, у сфері екології політику формують також інші законодавчі документи і підзаконні акти.
На виконання Екологічної стратегії України прийнято «Національний план з охорони навколишнього природного середовища на період до 2025 року».
Що визначає екологічна політика
Про що мовиться, коли говоримо про екологію? Екологія – це наука, один з фундаментальних розділів біології. Екологічна політика визначає, як ми ставимося до довкілля, як формуємо його навколо себе, яким хочемо його бачити.
На національному рівні екологічна політика визначає підходи та діяльність щодо основних екосистем. Також вона спрямована на вдосконалення управління у сфері екології.
Напрямки, за якими впроваджується екологічна політика:
– Якість атмосферного повітря
– Зміна клімату
– Охорона водних ресурсів
– Охорона земель і ґрунтів
– Охорона лісів
– Надра
– Надзвичайні ситуації
– Зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення
– Екологічні проблеми Донбасу
– Управління відходами
– Біологічна безпека
– Біологічне та ландшафтне різноманіття
– Забезпечення екологічно збалансованого природокористування
– Регіональна екологічна політика.
Зараз до цього переліку можна також додати «Екологічні проблеми, пов’язані з війною». Це передбачає пошук та вивчення шляхів відновлення природного середовища, яке зазнало руйнівного впливу внаслідок військових дій, пов’язаних із російською повномасштабною війною.
Які цілі ставлять громади у сфері екології
Зазвичай у містах та громадах основні цілі у сфері екології можуть визначатися стратегією розвитку громади або місцевою цільовою програмою екологічного напрямку (до прикладу, «Програмою охорони навколишнього природного середовища»).
На рівні міста та громади нечасто складають окремий стратегічний документ екологічного напрямку. Визначивши основні цілі у стратегії розвитку міста/ громади, далі розподіляють екологічні цілі за кількома цільовими програмами. До переліку таких програм можуть належати програми охорони довкілля, екологічної освіти, програми, що стосуються розвитку водопостачання, поводження з відходами, управління парковими, зеленими зонами, окремі програми для розвитку сільського та лісового господарства.
Але навіть cклавши набір цільових програм, у яких вказані дії щодо покращення екологічної ситуації та захист довкілля, міста та громади часто не сприймають і не усвідомлюють проблеми екології комплексно.
Покращила ситуацію практика щорічної розробки екологічного паспорту міста/громади, який завдяки регулярному оновленню дає можливість відстежувати поточний стан та оцінювати тенденції у зміні компонентів довкілля.
Сам по собі екологічний паспорт не ставить цілей у сфері екології для громади, але його наявність допомагає формувати екологічну політику. Влада громади може використовувати екопаспорт як інструмент для визначення власної стратегії у виконавчій та господарській діяльності з урахуванням державних природоохоронних вимог. Громадські організації та ініціативні групи можуть здійснювати контроль за екологічною політикою громади, впроваджувати громадські екологічні ініціативи, брати участь у заходах щодо захисту довкілля.
Іншим документом, що описує екологічний стан у громаді, є Стратегічна екологічна оцінка (СЕО), що складається для Програми соціально-економічного розвитку. Подібний за змістом СЕО входить до складу Генерального плану. СЕО для Генерального плану розробляється одночасно з ним, і чинна протягом його дії. СЕО для програми соціально-економічного розвитку може розроблятися щорічно.
Мета СЕО – забезпечити високий рівень охорони довкілля та сприяти інтеграції екологічних факторів у підготовку планів та програм з метою забезпечення збалансованого (сталого) розвитку. [Директива 2001/42/ЄС «Про оцінку впливу на стан навколишнього природного середовища окремих проектів та програм»]
Які підрозділи займаються реалізацією національної екологічної політики
Впровадженням національної екологічної політики в Україні на державному рівні займається Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.
На рівні областей це завдання покладене на підрозділи обласних держадміністрацій, що працюють у галузі екології та управлінням природними ресурсами.
На рівні великих міст створюють окремі підрозділи, що працюють у сфері екології та природоохоронної діяльності, а в малих містах та громадах ця функція зазвичай покладена на інші відділи (відділи цивільного захисту, комунальний відділ та інші залежно від об’єкта та проблеми, що розглядається).
Як громади можуть впливати на національну екологічну політику
Основні позитивні та негативні фактори у сфері екології жителі громад зазвичай чудово розуміють. Їх може турбувати якість повітря, або рівень води у річках, якість ґрунтових вод та проблеми зі сміттєзвалищами, ризики, пов’язані зі зміною клімату тощо. Своєю чергою, центральні державні установи, (що займаються екологією та проблемами довкілля), розуміючи загальні тенденції, не завжди володіють інформацією про стан довкілля на місцях.
Населення разом із представниками виконавчих органів громад можуть проводити заходи, звертати увагу громадськості та керівних державних органів на проблеми у громадах. Об’єднуючи зусилля, проводячи спільні акції із сусідніми містами та громадами, можливо виявити наявні тенденції щодо зміни індикаторів екологічного стану.
Ще один спосіб оприлюднення інформації щодо екологічної ситуації у громаді – скористатися можливостями існуючих асоціацій міст та загально-українських громадських організацій, що працюють в екологічній сфері. Це можливо під час онлайн заходів, поїздок з обміну досвідом, спілкувань у тематичних чатах з колегами та експертами.
Чому громадам важливо брати участь у формуванні національної екологічної політики
Національним планом дій з охорони навколишнього природного середовища на період до 2025 року передбачено проведення громадських обговорень та консультацій під час розробки нових регулятивних документів у сфері екологічної політики.
Отримуючи зворотну інформацію від громад щодо управлінських рішень у сфері охорони навколишнього природного середовища та природокористування, центральні державні установи можуть відкоригувати проєкти рішень, внести зміни в документи для врахування українських реалій, поточної ситуації за різними напрямками природоохоронної діяльності. Це допоможе позбутися помилок, додати до документів нові згенеровані ідеї щодо поводження в екологічній сфері.
Які вигоди має громада від свого впливу на національну екологічну політику
Аналізуючи разом з іншими громадами, громадськими активістами-екологами та спеціалістами державних інституцій наявні проблеми, громада може знайти потенційний шлях покращити ситуацію. До прикладу, що зробити для вирішення питання із забрудненням повітря промисловим або сільськогосподарським підприємством (через застосування нових технологій очисних споруд, через примусове рішення суду, яке зобов’язує підприємство змінити технології очищення і знизити викиди забруднюючих речовин до прийнятного рівня), або як зберегти площі лісових насаджень та запобігти вирубкам (заліснення непридатних для ведення сільського господарства земель, переведення земель до лісового фонду, організація цілодобового спостереження за допомогою квадрокоптерів та запобігання несанкціонованим вирубкам).
Спілкуючись у тематичних чатах та професійних мережах з колегами з інших міст чи громад, обговорюючи довкіллєві питання є більше можливостей вчасно дізнатися про нові технології оповіщення та збору інформації щодо екологічного стану, дізнатися про гарні джерела картографічної інформації, познайомитися з майстрами своєї справи, які у майбутньому можуть надавати громадам професійну підтримку з довкіллєвих питань.
Україна на шляху до членства у ЄС. Останніми роками, змінюючи законодавчу базу, приєднуючись до Європейських природоохоронних конвенцій, приймають за основу європейські нормативи та адаптуючи їх до українських реалій, ми проходимо шлях до суспільства, в якому право кожного жити в безпечному для життя та здоров’я довкіллі є невід’ємним, де людина піклується про багатство і різноманіття природи, де економічні здобутки не впливають на забруднення довкілля. Це шлях до сталого суспільства, яке вміє забезпечити свій розвиток гармонійно та без шкоди довкіллю.
Ця стаття написана в рамках проєкту «Запровадження діалогу ЦОВ та ОМС у питаннях скорочення викидів», який виконується в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за фінансової підтримки Швеції.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам цього документу і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за зміст документу несе виключно ГО «Екоклуб».
