Росія продовжує атакувати території України та вчиняти ядерний шантаж. Постійні обстріли та нещодавній теракт на Каховській ГЕС створюють небезпеку для роботи найбільшої атомної електростанції (АЕС) Європи – Запорізької.
У таких умовах важливо приймати рішення, що не нестимуть додаткової загрози життю людей та довкіллю. Нещодавно міністр енергетики Герман Галущенко оголосив про наміри України купити два ядерні реактори та енергетичне обладнання від болгарської АЕС «Белене». Реактори російського виробництва планують встановити на недобудованих третьому та четвертому блоках Хмельницької АЕС (ХАЕС).
Чим може загрожувати таке рішення?
Передісторія
Будівництво блоків ХАЕС розпочали у 1985 та 1986 роках, а зупинили у 1990 році внаслідок мораторію на будівництво нових опісля аварії на Чорнобильській АЕС. Третій блок завершили на 75%, четвертий – на 28%. Збудовані конструкції не законсервували належним чином, тому вони постійно зазнавали зовнішнього впливу, зокрема, погодних явищ. Це призвело до механічних пошкоджень, корозії арматури та металевих елементів залізобетонних конструкцій. Ржавіння та тріщини у бетоні фіксували ще під час досліджень 2006-2007 років представники Київського науково-дослідного та проєктно-конструкторського інституту «Енергопроект».
У чому проблема
Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій у 2012 році заявив, що споруди можна використовувати лише після проведення ремонтно-будівельних робіт. А 2016 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вимагало провести додаткову експертизу їхньої міцності. Станом на сьогодні невідомо, чи проводили додаткові обстеження придатності недобудованих блоків.
Купівля реакторів російського виробництва обійдеться Україні щонайменше у 600 мільйонів євро. Екоклуб має сумніви щодо безпеки конструкцій, що простояли під відкритим небом більше 30 років. Також щодо терміну експлуатації, який може бути коротшим від очікуваного через низьку надійність споруд. Ще важче спрогнозувати функціювання цих блоків в аварійних умовах.
«Перед укладанням угоди необхідно провести ретельні дослідження наявного стану будівельних конструкцій. Також варто розглянути можливість впровадження сучасних заходів безпеки. Проєкт будівництва блоків розробляли близько 50 років тому, тож розміщення реакторів може створити нові загрози для безпеки регіону. Вкладати кошти у розвиток децентралізованої зеленої енергетики ефективніше і безпечніше, ніж намагатися реанімувати старі радянські проєкти», – стверджує координаторка проєктів Екоклубу Ольга Лящук.
Фото: Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки
Стаття видана у межах проєкту Екофемінізм та “Підвищення інституційної спроможності Екоклубу у світлі післявоєнної відбудови та набуття статусу кандидата у члени ЄС ” в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за фінансової підтримки Швеції. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам цього документу і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за зміст документу несе виключно ГО «Екоклуб».
