Раптовий поштовх до зменшення залежності Європи від російського газу та нафти може спровокувати швидку зміну парадигми переходу до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), які можуть швидко поширюватися. Європа просувала газ і ядерну енергію як невід’ємну частину енергетичного переходу від викопного палива. Проте після відкритого вторгнення рф в Україну залежність Європи від російського газу викликала швидке прагнення до енергетичної незалежності, особливо завдяки ВДЕ.
У цій статті коротко оглядаємо матеріал Deutsche Welle про плани Європи щодо переходу на ВДЕ внаслідок припинення енергетичної співпраці з країною-агресоркою.
У березні цього року Міжнародне енергетичне агентство опублікувало детальний план відмови Європи від російського газу до наступної зими, який складається з десяти пунктів. Хоч план частково зосереджується на декарбонізації (зменшенні викидів парникових газів для пом’якшення наслідків зміни клімату), збільшуючи постачання від ВДЕ, у ньому також зазначена вимога до більшої диверсифікації газу і пропозиція тимчасово відкласти зупинку п’яти ядерних реакторів у Європі. Ознайомитися із цими та іншими пунктами плану можна тут.
Частка відновлюваних джерел енергії в Європі може бути збільшена в середньостроковій перспективі, особливо, якщо говорити про “офшорні вітрові електростанції вітер” (тобто, електростанції у морі, – Екоклуб), переконаний Девід Віктор, професор інновацій та державної політики Школи глобальної політики та стратегії Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Водночас професор вважає, що політичний опір щодо будівництва масштабних вітрових електростанцій стримуватиме значне збільшення їхньої кількості найближчим часом.
“В короткостроковій перспективі єдиним справжнім варіантом є диверсифікація”, – говорить Девід Віктор.
Аргумент, що Європа може зменшити залежність від російського газу, використовуючи місцеві джерела викопного палива та імпортуючи зріджений газ із США та інших країн, – нереалістичний та економічно неефективний, стверджує британський аналітичний центр Carbon Tracker. Навпаки, нявні ресурси сонячної та вітрової енергії можуть бути значно збільшені в рамках наявної політики декарбонізації. Це може бути зроблено економічно ефективніше в умовах різкого падіння цін на відновлювані джерела енергії.
“Відновлювані джерела енергії вже зараз є дешевшими інвестиціями, ніж існуючі газові потужності”, – стверджує Джонатан Сімс, старший аналітик Carbon Tracker.
Він додав, що до 2030 року вартість акумуляторних батарей також стане фінансово конкурентоспроможною, а це означає, що змінні обсяги виробництва вітрової та сонячної енергії будуть меншою проблемою.
Одним із каменів спотикання на шляху до прискореного переходу на ВДЕ – тривалі процедури схвалення проектів для вітрових та сонячних електростанцій. До прикладу, в Італії вони тривають до семи років, тому країні не вистачає потужностей “чистої” енергії, необхідної для досягнення кліматичних цілей, стверджує Джонатан Сімс. Це може змусити інвесторів віддавати перевагу одиничним «великомасштабним проектам, пов’язаним із газом», тому що отримати схвалення для них простіше, ніж для численних «малих вітрових або сонячних станцій». Кілька країн-членів ЄС прагнуть послабити або спростити процеси планування та регулювання. Тому, за прогнозами Сімса, теперішня енергетична криза у Європі, ймовірно, прискорить цей процес.
Щоб мінімізувати залежність від російського викопного палива та пом’якшити зміни клімату, німецький природоохоронний аналітичний центр Вуппертальський інститут провів дослідження, як опалення можна повністю перевести на відновлюваних джерелах енергії до 2035 року. Цього можна досягти, замінивши нафтові системи опалення (які часто живляться російським викопним паливом) на електричні теплові насоси, що працюють на ВДЕ.
“Перехід також буде економічно привабливим для домогосподарств, бізнесу та державних установ”, – йдеться у дослідженні.
Переглянути дослідження німецькою мовою можна тут.
Додамо, що Євросоюз розробив проєкт енергетичної стратегії відмови від російського газу. Документ повинні ухвалити цього місяця як частину пакету з реалізації плану блоку щодо скорочення енергетичної залежності від Москви. Основний крок для здійснення цього плану – посилення співпраці з африканськими країнами. Також стратегія має на меті підготувати регіон до імпорту 10 мільйонів тонн відновлюваного водню до 2030 року, відповідно до Європейського зеленого курсу щодо відмови від викопного палива та досягнення кліматичної нейтральності до середини століття. Детальніше про проєкт енергетичної стратегії читайте у матеріалі Bloomberg.
Стаття підготована у рамках проєкту «Закриття циклу: справедливий енергетичний перехід, розроблений містами та регіонами» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Екоклуб» і вона за жодних обставин не може вважатися такою, що відображає позицію Європейського Союзу.
