Цими днями весь світ відзначає сумну дату Чорнобильської трагедії. Ми згадуємо трагічні події і говоримо, що подібне ніколи не має повторитися знову. Але чи дійсно достатньо уваги приділяється цій загрозі? Реальність постійно кидає нові виклики всьому людству. Одним з найважливіших питань, яке постійно на слуху, є тероризм. Його світова загроза стала всім остаточно зрозуміла після трагедії 11 вересня в США, коли відбулася серія терористичних атак на Всесвітній торговий центр і Пентагон. Тому зараз, коли говорять про тероризм, то думають про вибухи у людних місцях та про загрозу викрадення літака і атаки з повітря.
Чому ми згадуємо про це у зв’язку з Чорнобилем? Тому, що атомні станції мають впізнавані обриси з неба. Навіть ті, хто ніколи не бачив їх “вживу” впізнають АЕС по фото чи описам шкільних підручниках. Тому вони були, є, і будуть цікавими для терористів. Наразі, будувати АЕС так, щоб їх не можна було впізнати зверху – неможливо. Хоча ще в академіка Сахарова була ідея про побудову АЕС під землею, але вона так і залишилась ідеєю. (Сахаров мав на увазі не захист від тероризму, а додатковий захист у випадку серйозної аварії, щоб зменшити, або взагалі уникнути, викидів в атмосферу). На наше щастя, просто ідеєю залишилась і атака на одну з американських АЕС того ж 11 вересня, а таку думку терористи мали і АЕС в списку їх потенційних цілей була. Літак навіть пролетів поряд з АЕС в Індіан-пойнт.
Це не перший випадок. Ще в далекому 1972 році був захоплений літак Southern Airlines. Тоді терористи погрожували спрямувати літак в Окриджський війсковий дослідницький реактор. Але їм заплатили 2 млн доларів і вони полетіли на Кубу.
Насправді, проектанти та розробники АЕС чудово розумію таку можливість і розуміли її ще до трагедії 9/11. Тому під час проектування атомних реакторів в багатьох країнах враховувалась можливість падіння літака на будівлю реактора. От тільки мова йшла про падіння невеликого військового, спортивного або цивільного літака. Можливість падіння великого пасажирського літак не розглядала жодна країна.
«У Німеччині Спільнота з безпеки установок та реакторів (GRS) відразу після терактів в США провела широкомасштабне дослідження вразливості німецьких АЕС з повітря… На авіаційному симуляторі Берлінського технічного університету декілька пілотів тисячі раз вправлялися в атаках на точно змодельовані німецькі АЕС. Причому деякі пілоти до цього керували лише невеликими гвинтовими літаками, як і терористи під час 9/11. Тим не менше, приблизно кожна друга імітована атака камікадзе була успішною». (Герд Розенкранц «Міфи про атомну енергію. Як ядерне лобі нас обманює».)
Під час проектування нових АЕС небезпеці падіння літака зараз приділяється більше уваги. Для реакторів, що розробляються та будуються в останні десятиліття проектуються спеціальні гермооболонки (containment), що складаються з декількох шарів спеціальних матеріалів. На жаль, дані про те, яке саме навантаження можуть витримати подібні оболонки, дуже різні. Деякі джерела стверджують, що мова йде лише про захист від легких, військових літаків, на відміну від інших, які стверджують, що такий захист цілком здатен витримати і падіння пасажирського Боїнгу. Ознайомитись з прикладом такого дослідження можна за посиланням (Аналіз безпеки АЕС при падінні літака. Гінтаутас Дундуліс та Єугеніюс Ушпурас, Литовский енергетичний інститут).
Не забули дослідники і про той факт, що після падіння літака цілком ймовірне виникнення пожежі, яка може призвести до подальшого руйнування будівлі. Ще в 2007 році співробітники Інституту проблем безпеки розвитку атомної енергетики РАН доповіли: “Аналіз міцності захисної оболонки реактора ВВЕР з урахуванням нелінійної поведінки бетону при утворенні тріщин внаслідок впливу локальних полів температури. Результати розрахунку показали, що при впливі високих температур від горіння палива літака, що впав захисна оболонка може втратити несучу здатність”.
Тобто, постійна робота з захисту нових АЕС проводиться вченими і проектувальниками. Якщо справді у проектах нових АЕС враховані загрози падіння пасажирського літака, то залишається питання – що робити зі старими?
Можливість терористичної атаки на АЕС у вигляді обстрілу або вибухівки теж розглядалась. Тим більше такі випадки були:
«15 серпня 1975 року на території АЕС Бренніліс сталося два вибухи. Повністю була знищена телефонна лінія, а також незначно пошкоджена турбіна. Відповідальність за теракт взяла на себе організація «Фронт звільнення Бретані» .
18 січня 1982 року, по майданчику станції енергоблоку АЕС Крей-Мальвіль, було зроблено п’ять пострілів з гранатомета РПГ-7. Постріли завдали незначних ушкоджень, однак викликали значну увагу політиків та ЗМІ. Річ у тім, що під час проектування АЕС до 2001 року, не враховували те, що теракт може здійснювати людина, яка сама готова загинути під час нього. Ця нова тенденція в терористичній загрозі кардинально змінює підходи до захисту. Це породжує різноманітні варіанти загроз, які раніше не розглядали. Наприклад, терорист-смертник проносить вибухівку на територію самої станції. Зовсім нещодавно таке припущення було лише припущенням, але терористи, що організували вибухи 22 березня в Брюсельському аеропорті планували теракти і на бельгійських АЕС. А під час розслідування з’ясувалося, що на одну з АЕС мав доступ працівник, який пізніше поїхав воювати до Сирії на боці ісламістів. Він встиг три роки пропрацювати співробітником компанії, що перевіряла обладнання АЕС і, відповідно, він мав доступ безпосередньо у приміщення АЕС. http://world.lb.ua/news/2016/03/24/331062_bryusselskie_terroristi.html
ФОТО фото з сайту http://www.atomic-energy.ru/
Одним з уразливих місць в ланцюжку ядерної енергетики є перевезення радіоактивних матеріалів. А таких переміщень, насправді, відбувається чимало – це і саме ядерне паливо, і відпрацьоване ядерне паливо, урановий концентрат, руда і т.д. Територією України перевозять не лише наше паливо, як відпрацьоване, так і нове, але і паливо Словаччини, Болгарії та Угорщини – з та в Російську Федерацію.
Такі перевезення здійснюються спеціальним транспортом (в основному – залізницею), під суворою охороною та в умовах секретності. Яка, насправді, може зіграти тут негативну роль. Адже у випадку надзвичайної події місцева влада навіть не буде знати, що таке переміщення відбувалось і що вони мусять мати справу з радіоактивним забрудненням. Різноманітні інциденти під час транспортування ядерних матеріалів траплялися. Тому забезпечення безпеки та захист від терористичних атак під час транспортування ядерних матеріалів – це не менш важлива задача, ніж захист самої АЕС.
А є ще місця видобування уранової руди, заводи з її очищення та збагачення. Окремим пунктом варто згадати місця зберігання відпрацьованого ядерного палива, коли бочки з ВЯП зберігаються просто під відкритим небом.
Одним словом, велика кількість викликів стоїть перед людством. Тому ми закликаємо всіх причетних осіб докласти максимум зусиль для захисту атомної галузі від терористичних загроз і зробити все від них залежне, щоб не допустити повторення Чорнобильської трагедії.
Авторка Ольга Лящук