Позиція щодо четвертого Енергетичного пакету Євросоюзу «Чиста енергія для всіх європейців» – Екоклуб – природоохоронна громадська організація

Позиція щодо четвертого Енергетичного пакету Євросоюзу «Чиста енергія для всіх європейців»

Позиція щодо четвертого Енергетичного пакету Євросоюзу «Чиста енергія для всіх європейців»

Громадська організація «Екоклуб» працює в галузі збереження природних ресурсів, протидії наслідкам кліматичних змін, впровадження використання відновлювальних джерел енергії і представляє громадськість у цих питаннях. Однією із цілей організації є доступність інвестування у енергоефективність власних помешкань та відновлювані джерела енергії (ВДЕ) для всіх громадян. Організація очолює Коаліцію ГО та муніципалітетів «Енергетичний перехід» і ще у 2020 році на платформі Коаліції розпочала дискусію про 4-й Енергетичний пакет ЄС «Чиста енергія для всіх європейців». 

Документ включає кращі практики з європейських країн і наголошує, що громадяни мають стати співучасниками енергетичного переходу. Це важливий соціальний компонент при якому енергетичний перехід є не зміною одних великих компаній на інші, а радше дорожньою картою із окресленим шляхом до енергетичної безпеки та незалежності для громадян. Саме цей аспект є особливо актуальним в Україні сьогодні, коли держава неспроможна створити передбачуване середовище для розвитку учасників ринку відновлюваної енергетики, зокрема, й для малих непобутових споживачів та розподіленої генерації. При цьому, варто вказати, що навіть у поточних умовах недостатньої врегульованості на рівні нормативно-правових актів посилюється тенденція до децентралізації енергетичних ринків, реалізується перехід від великих централізованих установок до децентралізованого виробництва електроенергії з відновлюваних джерел.  

Разом із тим, у світі розробляється все більше підходів, що дозволяють із максимальною користю інтегрувати малих гравців у енергетичні ринки та максимально використати їх потенціал. Комплексний підхід до вирішення проблем пропонує ЄС у 4-му Енергетичному пакеті, положення якого мають бути адаптовані та застосовані в Україні. Розробники документу наголошують на необхідності більш гнучкої організації ринків електроенергії та повної інтеграції усіх гравців ринків — виробників енергії з ВДЕ, надавачів нових енергетичних послуг, операторів засобів накопичення та гнучкого попиту.  

Зважаючи на цілі 4-го Енергетичного пакету щодо розвитку децентралізованої енергетики та досвід ГО «Екоклуб» у реалізації різних енергетичних проєктів на місцях, наголошуємо на необхідності виконання наступних завдань, адаптованих під умови в Україні:  

Щодо загальних завдань, то тут варто виокремити наступні:  

– Створення конкурентних умов на ринку електроенергії. У даному контексті слід вказати, що ринок повинен диктувати як ціну на електричну енергію, так і стимулювання тих чи інших джерел і способів генерації. Для цього в першу чергу необхідно відійти від ручного регулювання ринку та закривання прогалин і «дір» у ньому за рахунок створення все нових і нових механізмів ПСО. Вартість електричної енергії повинна бути економічно обґрунтованою і прокомунікованою із суспільством в особі громадян та бізнесу. Слід чітко демонструвати вартість вугілля, вартість закриття шахт, вартість утилізації ядерного палива та строки експлуатації атомних енергоблоків і як це впливає на ціну електроенергії зараз, як впливатиме через 2 і 5 років, особливо у контексті світових тенденцій. Лише у випадку надання інформації щодо реального стану справ і мінімізації втручання у ціноутворення можна надати ринку поштовх для саморегуляції та, власне, виконання завдань енергетичного переходу. 

– Щодо проблеми кроссубсидування і пов’язану з ним проблему занижених цін для населення: якщо вже й говорити про механізм ПСО, то він повинен бути впроваджений як зрозуміла фінансова модель, згідно з вимогами Енергетичного Співтовариства. Зокрема, субсидіювання вразливих споживачів має відбуватись через монетизовані субсидій, а не через «пограбування» державних компаній, які мусять дешево продавати електроенергію і при цьому викривляти ринкові механізми. Це фактично зупиняє конкуренцію за домашнього споживача на роздрібному ринку електроенергії. Таким чином, роздрібний ринок для домогосподарств лишається лише на папері.  

– Не менш важливим завданням є створення додаткових можливостей для горизонтальних форм торгівлі (electricity sharing, peer-to-peer electricity sharing). Для того, щоб в Україні така модель зреалізувалась необхідно: відмовитись від звуження визначення електроенергії винятково як товару; створити законодавчі визначення для горизонтальних моделей торгівлі електроенергією; визначити методології, за якими енергетичні спільноти громадян та самоспоживачі можуть здійснювати горизонтальну торгівлю електроенергією. 

– Споживачі мають бути прямими учасниками ринку. Теоретично вони присутні на ринку, але цю групу треба виділити окремо та захистити їхні інтереси. Потрібно усунути технічні та регуляторні бар’єри, які заважають споживачам брати участь у ринку електроенергії. Усі споживачі повинні мати можливість отримувати вигоди від участі в управлінні ринку через залучення до керованого попиту. Балансувати енергосистему можуть не лише гнучкі генеруючі потужності електростанцій, що можуть реагувати на команди диспетчерів, але й споживачі, які можуть збільшувати або зменшувати своє споживання відповідно до співвідношення виробництва електроенергії в конкретний момент часу. Споживачі, що зменшують або збільшують своє споживання у відповідь на сигнали системи повинні отримувати матеріальні вигоди у вигляді менших цін на електроенергію або заохочувальних платежів. При цьому споживачі, що не бажають брати участь у керуванні попитом не повинні наражатись на будь-які явні чи приховані штрафи.

– Наступним завданням визначаємо інтегрування виробників електроенергії з ВДЕ у конкурентні ринки. У даний час Закон щодо відновлення та зеленої трансформації енергетичної системи України № 3220-IX вже надає можливості для роботи на ринку, але на виконання Закону має бути розроблене вторинне регулювання, яке б акцентувалось на підтримці малої генерації. Програми підтримки, кредитування станцій потужністю до 1 МВт від Кабінету міністрів мають з’явитись найближчим часом і через доступність купівлі обладнання українці почнуть встановлювати його масово.  

– Перший крок до захисту малої генерації і для її об’єднання було зроблено ввівши поняття «активний споживач», яке описане у Законі 3220-IX. Проте активних споживачів мають представляти не постачальники універсальних послуг, які є монополістами галузі, а такі ж виробники. Для цього можливо об’єднуватись в агрегуючі групи відповідно до Закону, але на рівні вторинного регулювання слід захистити права членів таких груп та зафіксувати порядок визначення винагороди агрегатора за його роботу, щоб зробити правила гри прозорими та стимулювати створення таких груп. Окрім того, для участі агрегаторів у організованих ринках електроенергії  повинно бути розроблено ряд технічних регламентів для можливості входу до агрегуючих груп виробників, накопичувачів, газопоршневих установок та подальшої доступності мереж та ринку для роботи об’єднаних видів електроустановок в ринку.  

– Разом з тим, варто відійти від формального та застарілого регулювання енергетичних кооперативів. Зараз у законодавстві енергетичні кооперативи закріплені як архаїка і навіть останні зміни щодо кооперативів, визначені в Законі 3220-IX, лише спрощують порядок їх створення, але не роботи. На зміну кооперативам повинні прийти енергетичні спільнот громадян, самоспоживачів, малої та розподіленої генерації, які мають стати новими гравцями на ринку. Для таких спільнот на початку в якості заохочення їх створення була б доцільною розробка пільгових умов для підключення до мереж, власне об’єднання, роботи на ринку. При цьому в контексті приєднання було б доцільним надання спільнотам права на утворення або оренду власних мереж, що дало б змогу реалізувати в Україні поняття «мікромережа» у його класичному розумінні. Щодо об’єднання і його спрощення: важливим є створення прозорих та простих умов для реєстрації об’єднання, визначення критеріїв прибутковості/неприбутковості об’єднань з метою застосування коректного податкового режиму для спільнот. Поява зазначених вище спільнот може створити необхідну нам енергетичну екосистему, яка буде прогресивною та активною.

– Додатково слід зазначити, що виконання завдань щодо інтеграції ВДЕ-спільнот в енергосистему можливе лише за умови постійного дослідження урядом бар’єрів для розвитку ВДЕ-спільнот, яке б полягало в покращенні регулювання, а не у вирішенні проблем, про які вже «кричить» ринок. 

– Останнім завдання загального характеру є вирішення проблеми неякісної підготовки регуляторних документів та законопроектів. Зокрема, вже давно назріло питання створення єдиного енергетичного кодексу, де й учасники ринку, й споживачі, й, власне, інвестори могли б знайти структуроване, узгоджене регулювання усіх питань. Окрім того, очевидно, що навіть вже існуючі нормативно-правові акти повинні бути приведені у відповідність до Закону України «Про правотворчу діяльність». 

Щодо конкретних завдань з метою розвитку малої розподіленої генерації, роль якої на ринку поки є мінімальною, необхідно:  

– Як зазначалось вище, слід створити недискримінаційне законодавче та регуляторне поле для розвитку розподілених енергетичних технологій та об’єднань, першочергово заклавши принципи недискримінації для ВДЕ-спільнот і енергетичних спільнот громадян.  

– Спростити адміністративні й погоджувальні процедури для малих установок. Зокрема, слід передбачити можливість реалізації концепції «єдиного вікна» для генеруючих об’єктів потужністю до 500 кВт, куди б заявник міг звернутись із пакетом необхідних документів та отримати в результаті передбачені законодавством договори без окремої комунікації з ОСР, ПУП, ДІАМ, НКРЕКП і тому подібне. 

– Визначити чітку відповідальність агрегаторів, постачальників, ПУП у випадку порушення прав малої генерації, що входить до їх групи чи має договори постачання з ними за механізмом самовиробництва. 

– Передбачити стимулююче кредитування малої генерації під державні гарантії або за прикладом державної програми «Доступні кредити 5-7-9%». При цьому кредитування має бути доступне саме для споживачів, а не інсталяторів чи інших гравців. 

Стаття видана у межах проєкту “Закриття циклу: справедливий енергетичний перехід, розроблений містами та регіонами” від Європейської Комісії. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО “Екоклуб” і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.