Вважаючи УНІАН відповідальним та незалежним інформаційним ресурсом, громадська організація «Екоклуб» з розчаруванням ознайомилася з публікацією «На кого работают украинские экологи». Змушені констатувати, що автор матеріалу демонструє нерозуміння речей, про які йдеться у статті, його заяви суперечать фактам, а уявлення не відповідають демократичним цінностям, на яких будується життя в країні.
Діяльність громадських організацій базується на засадничому праві громадян на свободу об’єднань для здійснення та захисту своїх прав і свобод, та задоволення власних інтересів. Непорушність цього основоположного права є показником демократичної держави. Величезна перевага України у тому, що у нас є ініціативні громадські об’єднання і їх кількість зростає.
Велика частина природоохоронних громадських об’єднань виступає проти спорудження нових атомних станцій та продовження терміну експлуатації існуючих атомних блоків понад проектованого. Це цілком закономірно, адже збитки здоров’ю людей, довкіллю та господарству від катастрофи на Чорнобильській АЕС перевершують будь-які гадані вигоди. Крім того, в Україні існує велика кількість інших природоохоронних потреб, спричинених експлуатацією атомної енергетики. Це, зокрема, радіоактивні звалища та занедбані уранові шахти, відсутність коштів та потужностей для поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами, відсутність коштів на зняття блоків з експлуатації, знищення джерел питної води використанням вилуговування для видобутку урану та багато інших. Ми вважаємо, що атомна галузь має вирішити наявні проблеми до того, як створювати нові використовуючи прострочені атомні блоки, споруджуючи нові уранові шахти або тимчасові сховища для високорадіоактивних відходів, які Енергоатом називає відпрацьованим ядерним паливом. Адже зараз атомна галузь офіційно використовує концепцію так званого відкладеного рішення. Кажучи по простому, це означає, що всі вигоди дістаються нам, а всі збитки – прийдешнім поколінням.
У статті згадується Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспо). Однак автор відверто демонструє відсутність навіть базового розуміння суті цієї Конвенції та причини надісланої Екоклубом у 2011 році інформації до Комітету з імплементації Конвенції. Конвенція Еспо містить зобов’язання сторін забезпечувати належну процедуру оцінку впливу на довкілля, повідомляти та консультуватися одна з одною при розгляді всіх великих проектів, які можуть мати значний вплив на навколишнє середовище сусідніх країн. Раніше національна процедура продовження термінів експлуатації атомних блоків містила такі самі вимоги, як до будівництва нових атомних блоків та включала обов’язкову державну екологічну експертизу, що базувалася на оцінці впливу на довкілля, і громадське обговорення тощо. Зміни до законів, які були прийняті у 2009 та у 2011 роках, призвели до того, що рішення про використання «прострочених» атомних блоків приймається Державною інспекцією ядерного регулювання відповідно до процедур, які не вимагають оцінку впливу на довкілля.
У 2013 році, після розгляду поданої Екоклубом інформації про порушення вимог Конвенції при прийнятті рішення щодо продовження термінів експлуатації найстаріших в Україні блоків 1 та 2 на Рівненській АЕС, Комітетом з імплементації була відкрита справа про недотримання вимог міжнародних зобов’язань. Замість того, щоб вирішувати проблеми, що склалися у нашій державі, Мінприроди сформувало робочу групу «для вироблення спільної позиції з метою представлення на засіданні комітету з дотримання Конвенції Еспо з питань провадження експлуатації енергоблоків № 1 та № 2 Рівненської АЕС і проекту будівництва енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької АЕС», куди входило 14 людей разом із представником Служби зовнішньої розвідки.
Комітет з імплементації у розгляді прийшов до висновку, що при підготовці рішення про продовження експлуатації атомних блоків у понадпроектний термін необхідно готувати оцінку впливу на довкілля та проводити консультації. Таке рішення Комітету стало прецедентом для всього природоохоронну руху і громадські організації країн ЄС уже подали скарги на подібні рішення у своїх країнах. Екоклуб, виходячи зі статутних завдань та враховуючи конфлікт між Україною та Росією, вважав би одним з пріоритетних завдань підготовку скарги на дії Росії при прийнятті рішення про введення в експлуатацію блоку №3 на Ростовській АЕС. Та наразі Російська Федерація не є стороною конвенції Еспо, тому застосувати міжнародний механізм Конвенції Еспо неможливо.
Принагідно зазначимо, що, виходячи з риторики статті, літературних особливостей та світоглядних концепцій, людині, яка підписується як Оксана Полянская, для реалізації власних журналістських амбіцій, варто пошукати роботу саме у Російській Федерації. Зокрема, рекомендуємо РИА Новости, Лайфньюс та Вести.
З повагою
Андрій Мартинюк,
Голова Ради ГО «Екоклуб»