Екоклуб спільно з Національним екологічним центром України підготував дослідження щодо процедури закриття уранових шахт, які завершили свій термін експлуатації. Основні тези дослідження викладені у резюме, яке можна прочитати нижче. Повний текст дослідження доступний за посиланням: Закриття урановидобувних шахт (5674 downloads )
Резюме дослідження
Згідно Закону «Про видобування і переробку уранових руд», урановидобувна шахта входить до переліку «гірничодобувних та переробних уранових об’єктів». Цей перелік, окрім шахт, також включає: рудники, кар’єри, геологорозвідувальні підземні виробки, комплекси підземного вилуговування, гідрометалургійні заводи, збагачувальні фабрики, хвостові господарства, транспортні підприємства.
Уранова шахта може припинити свою діяльність одним з трьох способів: ліквідацією, перепрофілюванням або консервацією. Кожен з цих способів передбачає розробку та затвердження проекту, який включає: ТЕО, заходи з запобігання небезпечного впливу на населення і довкілля, питання дезактивації відходів і рекультивації земель тощо. Усі проекти мають пройти екологічну та інші державні експертизи, а витрати на розробку і впровадження проекту має нести урановидобувне підприємство (далі – УП). Законодавство зобов’язує суб’єкта, який розробляв шахту, вчинити усі вищезгадані дії з приведення території навколо шахти у безпечний для довкілля та людей стан. Таким чином, доки шахта (і прилегла територія) не стане безпечною для довкілля (тобто концентрація шкідливих речовин у ґрунті, повітрі та воді відповідатиме встановленим нормам), платити за її обслуговування має урановидобувне підприємство. За порушення цих вимог передбачено кримінальну відповідальність.
Землі надаються УП у користування лише на певний час. Коли потреба в цих землях минає, УП повинно привести землі у стан, придатний для господарського використання, відповідно до призначення земель. Якщо після рекультивації земель навколо УП лишаються такі ділянки, що несуть небезпеку для довкілля – їх потрібно законсервувати. Консервація земель передбачає їх залуження або заліснення. Відповідальність за консервацію земель несуть органи місцевого самоврядування і інші землекориствувачі.
Скаржитися щодо стану самої шахти, порушення умов її консервації чи дезактивації можна до наступних органів:
1. Держатомрегулювання;
2. Державна екологічна інспекція України;
3. Місцеві державні адміністрації;
4. Місцеві ради та їх виконавчі органи.
Скаржитися щодо стану земель навколо шахти, їх неналежної рекультивації чи консервації потрібно до наступних органів?
1. Держсільгоспінспекція;
2. Державна екологічна інспекція України
3. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,
4. Місцеві державні адміністрації;
5. Органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні та обласні ради та їх виконавчі органи).
Скаржитися на санітарний стан повітря чи територій навколо уранових шахт, який загрожує здоров’ю людей, варто лише до одного органу: Держсанепідслужби України.