Незважаючи на страшну спеку, що стоїть зараз на вулиці, ми продовжимо «гарячу» тему опалення будинку. В умовах підвищення ціни на газ та електроенергію багато господарів приватних будинків роздумують над способами здешевлення опалення. Дехто вже замість газу, вугілля та електрики використовує для опалення дрова. Проте для твердопаливних котлів, для камінів та для пічки можна використовувати не лише дрова, а й пелети та брикети. З придбанням пелет зараз практично немає проблем – вони є різних розмірів, різного складу та різної розфасовки. Але їх можна виготовити і самостійно, використавши відходи деревини та паперу. Попередимо відразу – це не надто проста технологія, але нічого надскладного в ній також немає.
Отже, пелети – це біопаливо у формі гранул циліндричної форми стандартних розмірів (як правило діаметром 6-8 мм і довжиною менше 50 мм).
Виготовляють пелети з торфу, деревних відходів: кори, тирси, тріски; відходів сільського господарства: кукурудзи, соломи, круп’яного виробництва, лушпиння соняшника, курячого посліду та подібного. Серед деревних відходів найкраще підходять хвойні породи дерев. Завдяки великій кількості смоли та лігнину, що містяться у них, пелети гарно тримають форму та гранулюються простіше.
Розглянемо основні етапи виробництва.
Спочатку сировину подрібнюють (розмір часточок 1,5-2 мм), просіюють та підсушують. Вологість сировини повинна бути не більше 15% і не менше 12%.
Для подрібнення можна використати дробарку або ж циркулярну пилку, встановивши на неї ріжучий вал з пелюстковими фрезами. Якщо ви використовуєте для виготовлення пелет тирсу, то додаткове подрібнення вам не потрібне.
Сушарку також можна виготовити самому. Для цього в бочки відрізають дно і отриману трубу встановлюють так, щоб вона могла повільно обертатися, наприклад, за допомогою електродвигуна. В трубу подають гаряче повітря. Також можливо просушувати сировину просто на сонці, час від часу перемішуючи її, але в такому разі складніше контролювати процес.
Найскладнішим етапом виготовлення пелет є їх формування. Прилад, за допомогою якого формують пелети, називається гранулятор. Різновидів грануляторів є багато – з циліндричною або пласкою матрицею. Циліндрична матриця – це перфорований барабан, у якого обертаються катки.
Маса сировини протискується в отвори в барабані і з зовнішньої сторони зрізується ножами. Пласка матриця працює за тим же принципом, але матриця жорстко закріплена на валу. Катки при обертанні матриці втискують сировину через отвори. Отвори повинні обов’язково бути конічної форми, завужені донизу. Матрицю виготовити самостійно можливо, але складно, тому можна або придбати спеціальну матрицю для пелет, або матрицю для виготовлення комбікормів.
Якщо ви все ж таки вирішили самостійно виготовити матрицю, то врахуйте, що вам буде потрібен металевий диск товщиною не менше 20 мм. Від діаметра матриці залежить продуктивність і він може бути будь-яким. Але, для прикладу, при роботі з з матрицею діаметром 50 мм та двигуном 25-30 кВт можна отримати 300-350 кг пелет за годину.
Матрицю встановлюють у верхню частину корпусу гранулятора таким чином, щоб вона вільно оберталася, але проміжок між нею та стінками корпусу був мінімальним. Вона з’єднується через редуктор з двигуном потужністю не менше 15 кВт. Частота обертання матриці має бути в межах 60-100 обертів за хвилину.
Як редуктор можна використати задній міст від мотоцикла типу “Дніпро”. Вал редуктора закріплюють в нижній частині гранулятора за допомогою муфти та підшипників. Сировина завантажується зверху, проходить через матрицю та вивантажується в лоток. Хоча можна зробити конструкцію і з горизонтальною загрузкою.
Сформовані гранули, за потреби, підсушують та засипають в мішки для зберігання.
Для опалення будинку площею 100 кв.м. потрібно біля 4 т пелет в рік. Хоча цей показник суттєво залежить від теплоізоляції будинку та інших конструкторських особливостей.
Зрозуміло, що процес виготовлення пелет не надто простий і не для всіх доступний, але він дозволяє суттєво зменшити витрати на опалення. Існують і інші способи виготовлення сировини для опалення менш чи більш затратні з т.з. робочої сили і часу – про них ми напишем в наших наступних статтях.
Авторка: Ольга Лящук
ype=”text/javascript”>//