Розпочав працювати підприємцем змолоду, а згодом став міським головою Ковеля 2006-2010 років. Йдеться про ковельчанина Сергія Кошарука, який нині є радником-консультантом з питань енергоефективності, екології та розвитку громад в організації “Асоціація енергоефективних міст України”. Упродовж своєї професійної діяльності працював директором Ковельського міського культурно-просвітницького центру, виконавчим директором Асоціації «Енергоефективних міст України» та заступником голови Волинської ОДА.
Маючи великий управлінський досвід, в ексклюзивному інтерв’ю для Екоклубу Сергій Кошарук розповів, як громадам впроваджувати заходи з енергоефективності, де брати кошти на їхнє втілення та які перспективи в адаптації до зміни клімату.
– Сергію, першочергово розкажіть, яка мета Асоціації “Енергоефективні міста України”? Скільки міст до неї входить?
– Станом на сьогодні до Асоціації входить 91 територіальна громада. Органи місцевого самоврядування цих громад прагнуть досягти якісного управління енергією на своїй території. Наша організація має на меті допомогти громадам стати енергоефективними. Ми намагаємося лобіювати зміни в законодавстві, що стосується енергоефективності і клімату, допомагаємо громадам скоротити викиди парникових газів, збільшити сектор відновлюваної енергії, ефективно управляти енергією на своїх територіях. Докладаємо зусилля, щоб допомогти громадам адаптуватися до змін клімату та більше використовувати локальні кліматичні особливості.
Члени Асоціації сплачують загальний внесок. Він складає 8 тисяч гривень разового вступного внеску і щороку – 4 тисячі з розрахунком на 25 тисяч населення. Це невеликі кошти з огляду на інші схожі асоціації. Загальний бюджет нашої організації складає десь 12 мільйонів гривень на рік, з яких 10-15% – це членські внески громад, решта – наша проектна діяльність.
– Із чого повинні розпочинати органи місцевого самоврядування, щоб громади стали енергоефективними?
– Найперше – будь-які заходи з енергоефективності, що застосовані без стратегії та системи енергоменеджменту, це наче йти у невідомому напрямку із заплющеними очима: важко досягти результату. Стратегія передбачає чіткі цілі задля сталого розвитку, визначає напрямок руху. Друга річ – енергоефективність громади повинні розглядати разом з кліматом. Наприклад, водогони потрібно адаптувати з тим, що опади можуть перевищувати норму, стала мобільність допоможе визначити передумови для створення безпечного середовища, щоб люди переходили з приватних авто на громадський транспорт, більше користувалися велосипедами, самокатами та більше ходили пішки, також варто впроваджувати вимоги щодо енергоефективної поведінки в приміщеннях (“зелений офіс”, – прим.ред.) тощо .
Тут доцільно згадати Угоду мерів – можливість на рівні громад займатися питаннями енергоефективності та клімату. На сьогодні ініціатива європейських муніципалітетів “Угода мерів” досить поширена і в Україні (станом на сьогодні є 266 підписантів; ознайомитися із ініціативою та приєднатися можна тут, – прим.ред.). Методика ініціативи, що передбачає складання плану дій сталого енергетичного розвитку, вже доповнена й кліматом. Участь в Угоді мерів допомагає громадам якісно планувати розвиток місцевої енергетики, визначати дії у напрямку адаптації до змін клімату.
Якщо ми не будемо адаптуватися до змін клімату, нас адаптує клімат. Більшість країн Європи вже відмовляються від вуглецевої економіки і переходять на “зелену” колобіжну економіку. Варто надати перевагу електротранспорту, розвивати велосипедний рух у громадах, створювати просторове середовище, в якому легко відмовитися від користування приватним транспортом, надавши перевагу громадському. Вважаю, що питання збереження клімату у наш час важко виміряти грошима. Ми повинні інвестувати у наше майбутнє.
Такими широкими питаннями і займається Асоціація енергоефективних міст. Якщо ж говорити про прикладні речі, то енергоефективність починається із впровадження енергоменеджменту, іншими словами, управління генерацією та споживанням енергії. Тут маю на увазі не лише електрику, але й воду, тепло, газ чи інші енергоносії.
– Які переваги енергоменеджменту для громад?
– Енергоменеджмент включає й енергомоніторинг – тобто відслідковування скільки і який об’єкт споживає енергії, чи відповідає споживання планам, чи є якісь відхилення. Практика показує, що якісне запровадження цих двох компонентів дає економію у 5% без будь яких великозатратних заходів. Нині у Верховній Раді розглядається проект закону «Про енергоефективність». Сподіваюся, він буде прийнятий і зробить енергоменеджмент обов’язковим, а не добровільним як зараз.
Ті міста, які спробували запровадити системи енергоменеджменту, які створили енергетичні стратегії, зіштовхуються з необхідністю нарощувати власну інституційну спроможність. Тобто, такі громади мають мати людину або людей, котрі якісно займаються у виконавчих комітетах питаннями енергоефективності, – енергоменеджерами. Наявність енергоменеджерів дозволяє не лише ощадливо використовувати бюджетні кошти, але й ефективно планувати капітальні видатки та оцінювати ефективність витрачання коштів на термомодернізацію приміщень чи мереж тощо.
– Які в Україні діють механізми та програми, що підтримують заходи з енергоефективності?
– Вочевидь, найбільша програма для житлового сектору це – «Енергодім» Державного фонду енергоефективності. По суті, держава дарує ОСББ до 50% коштів на витрати з утеплення власних будинків. У громадах є досить різні програми. Скажімо, у Рівному є декілька доволі успішних, які підтримують утеплення та ремонт будинків, що мають ОСББ.
Звісно, мені найбільше хочеться розповісти про інструмент, за розвиток якого я відповідаю в Асоціації, це – револьверний фонд міст. До речі, саме Дмитро Сакалюк з Екоклубу свого часу розповів мені про суть цього інструменту та успішний досвід його запровадження.
Револьверний фонд міст нашої організації – механізм, що надає безвідсоткові позики для підтримки енергоефективності чи ВДЕ (відновлювані джерела енергії, – прим.ред.). Асоціація виступає у ролі оператора чи адміністратора револьверного фонду. Кошти у револьверний фонд перераховують громади у вигляді спеціальних членських внесків. Також громади через створені конкурсні комісії визначають кому саме, скільки, для яких цілей та на який час надавати поворотну фінансову допомогу (можливість певний час покористуватись грошима). Асоціація виконує рішення конкурсних комісій – укладає з вказаним позичальником договір про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу. Саме процес надання, користування та повернення коштів, щоб ними могли скористатися інші жителі громади, визначає назву фонду – «револьверний» (з англ. revolve –обертати, – прим.ред.).
Отже, револьверний або поворотний фонд відрізняється від звичайної цільової програми підтримки заходів з енергоефективності чи капітальних ремонтів двома принциповими пунктами. По-перше, повернуті позичальниками у фонд кошти знову йдуть на нові позики. Тому, коштами почергово можуть скористатися всі охочі, на відміну від традиційних нині програм співфінансування, у котрих є певний обсяг коштів і ними можуть скористатися обмежена кількість заявників.
По-друге, структура фінансового інструменту вимагає від органу влади лише рішення щодо приєднання до програми револьверного фонду міст та виділення для цього бюджетних коштів у тому розмірі, якому сама вважає за потрібне. Далі асоціація організовує виконання рішень конкурсної комісії, веде облік і звітність. Також громада у будь-який момент може перенаправити накопичені в револьверному фонді кошти на інші цілі, що актуальні громаді. До прикладу, стартовий внесок у великий інфраструктурний проект або фінансову підтримку комунальному підприємству. Завдяки такому простому і ефективному функціоналу револьверні фонди отримують чудові результати. Адже, одні і ті ж гроші багато разів підтримують різні заходи різних позичальників та врешті-решт кошти револьверного фонду повертаються громаді.
– Так розумію, що Асоціація допомагає своїм членам впроваджувати такі револьверні фонди?
– Серед членів Асоціації енергоефективних міст України механізмами вже користуються Краматорськ, Новогродівка, Кам’янець-Подільський. Успішно функціонує інструмент револьверного фонду у поєднанні з іншими фінансовими механізмами (погашення відсотків та частини кредиту) і у Ковелі, що у Волинській області. Там програма націлена на всіх учасників житлового сектору громади. Це є і приватні домогосподарства, і ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків), і ЖБК (житлово-будівельні кооперативи), і власники квартир багатоквартирних будинків, які не об’єдналися в ОСББ чи ЖБК. Програма “Енергодім” поки що націлена на ОСББ.
Тобто, користування револьверним фондом допомагає громадам – членам нашої асоціації задовольнити конкретні потреби. Громада сама визначає, скільки коштів, на що та кому саме планує спрямувати.
Термін повернення позики – до 12 місяців. Позичальник повертає кошти до фонду щомісячно рівними частинами, або іншим чином, згідно з узгодженим графіком. Повернені у револьверний фонд кошти використовують для фінансування потреб інших учасників.
– Хто може скористатися револьверним фондом вашої організації?
– Револьверні фонди набувають поширення, створюються на рівні організацій, агентств, підприємств, спілок чи асоціацій. Залежить від того, хто їх адмініструє. Орган місцевого самоврядування ухвалює рішення щодо використання коштів револьверного фонду, наша асоціація організовує виконання такого рішення.
– Більшість громад бояться кардинально щось змінювати, мовляв, це вимагає великих витрат. Що порадите у такому випадку?
– На мою думку, головне – люди! Місцевій владі варто налагоджувати зовнішню комунікацію, розвивати спільноти та громадські активності, зміцнювати внутрішній потенціал своєї команди. У такому разі процес змін буде більш прийнятним та захопливим. Переконаний, що тоді громади зможуть реалізувати амбітні стратегії, зокрема забезпечити виконання плану дій сталого енергетичного розвитку і клімату!
*Фото надані Сергієм Кошаруком.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам цієї статті і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за зміст статті несе виключно ГО “Екоклуб”.