Доповідь Королівського географічного товариства підриває засади Кіотського договору.
Географія країни може сильно впливати на кількість вуглекислого газу, що викидається нею в атмосферу, стверджують учені.
Тривалий час добробут країни був основним фактором при визначенні рівня виробництва нею вуглекислого газу. Відповідно до цього було визнано, що західні держави забруднюють навколишнє середовище набагато більше, ніж “треті” країни.
Однак у доповіді Королівського географічного товариства, опублікованій сьогодні, говориться про те, що кількість викидів газів, що викликають парниковий ефект, може також залежати від клімату, населення і природних ресурсів країни.
Країни з досить низькою середньою мінімальною температурою повітря чи холодною погодою роблять більше вуглекислоти, чим більш теплі країни. Великі країни з розрізненим населенням мають більш високий рівень забруднення через залежність мешканців від транспорту.
На відміну від них, країни, яким пощастило мати поновлювані енергоджерела, наприклад озера, розташовані вище рівня моря, на яких можна побудувати гідроелектричні станції, мають набагато більш низький рівень викидів.
Доповідь, у якій аналізуються дані з 163 країн, підриває засади Кіотського договору, що будується на тому, що кількість викидів газів, що викликають парниковий ефект, залежить від економічної ситуації в країні.
Автор доповіді доктор Ерік Ньюмеер наполягає на тому, що всі подальші суперечки щодо зниження викидів вуглекислого газу повинні будуватися на фізичних характеристиках окремих країн. Однак його опоненти упевнені, що якщо географія і впливає на кількість шкідливих викидів, то в дуже малих пропорціях.