Екоклуб підготував коментарі до Стратегії енергетичного сектору на 2024-2028 роки від Європейського банку реконструкції та розвитку. Стратегія висвітлює нові інституційні та операційні політики ЄБРР. Вона також описує сектори, в які банк інвестуватиме кошти, та підходи до роботи з країни, з якими працює. Енергетична стратегія є орієнтиром щодо проєктів у секторі, які отримуватимуть фінансування в Україні та інших країнах.
– Стратегія повинна сприяти синхронізації ринків енергоресурсів, що призведе до кращого і більш швидкого залучення використання виробництва енергії з відновлюваних джерел (ВДЕ) в регіональних об’єднаннях.
Зокрема, враховуючи шлях енергетичного розвитку кожної із держав та наявний енергетичний потенціал, певні країни мають значні перспективи для розвитку виробництва біогазу, що потребує інвестиційної підтримки та налагодження транскордонних можливостей експорту такого біогазу.
– Потужності газової генерації мають менший вуглецевий слід, ніж вугільні. Проте їх використання може бути оптимальним рішенням лише у короткостроковій перспективі, для використання, зокрема в газопоршневих установках. З урахуванням вичерпності ресурсів та поточної енергетичної кризи, заміна вугільних потужностей на газові не може бути напрямком для інвестицій, за винятком використання відновлювальних газів. При цьому, модернізація регіонів та перехід із виробництва, що відбувалось за рахунок газу чи вугілля повинен додатково стимулюватись шляхом якнайшвидшого створення нових проектів та поступового екологічно розумного закриття вугільних регіонів.
– Стратегія має ґрунтуватися на стимулюванні розвитку міждержавних ліній електропередачі для збільшення перетоків електроенергії між сусідніми країнами.
Енергокомпанії отримають доступ до транскордонної торгівлі та зможуть оптимізувати роботу своїх генеруючих активів. Такі перетоки збільшать гнучкість в енергосистемі, сприятимуть безпеці постачання, транскордонній торгівлі та збільшать ліквідності електроенергетичних ринків. В свою чергу, оптимізована робота енергомереж у поєднанні з посиленням конкуренції та вищою ліквідністю ринку знизить ціни для споживачів.
– Ключовим викликом для електрифікації є поєднання нових генеруючих потужностей з ВДЕ із системами накопичення енергії. Приватні інвестиції в енергоакумулюючі проекти на сьогодні є невеликими в зв’язку з дороговизною обладнання, тому має бути передбачена пріоритетна підтримка таких проектів. В той же час, при реалізації проектів повинні бути враховані питання відсутності ресурсної залежності при виробництві акумулятивних складових та їх утилізації, зважаючи на обмежений строк експлуатації.
– Проекти, які отримують фінансову підтримку мають бути такими, що не чинять негативного впливу на довкілля і не мають викидів вуглецю впродовж повного життєвого циклу проекту. Оцінка впливу на довкілля, пов’язана з усіма етапами життєвого циклу продукту, процесу чи послуги, має підтверджувати їх безпечність. Так, для прикладу, ядерну енергетику вважають вуглецево нейтральною лише тоді, коли розглядають окремо атомну станцію. Якщо розглядати повний цикл проекту, починаючи від виробництва ядерного палива і завершуючи його захороненням, то за таких умов ядерні проекти не можна вважати екологічно безпечними.
– Стратегія має стимулювати розміщення підприємств з виробництва товарів з високою часткою доданої вартості у країнах з нижчим рівнем економічного розвитку, серед яких Україна, Грузія, Молдова, Румунія та ін..
– Важливою умовою забезпечення включення у енергетичний перехід більшої кількості населення є долучення до цього переходу муніципалітетів. В зв’язку з цим необхідно покращити умови та спростити доступ до фінансів для муніципалітетів, зокрема, через впровадження єдиного фінансового вікна. Разом з тим, Стратегія має стимулювати до реалізації проектів не лише великі громади, але й залучати малі.
– Із метою підтримки місцевого бізнесу Стратегія має передбачати рекомендацію для проектів, що отримують фінансування щодо їх реалізації із залучення місцевих підрядників та працівників.
– Стратегія в рамках розвитку відновлюваної енергетики має включати розвиток розподіленої генерації, що передбачає як сприяння встановленню незначних за потужністю об’єктів генерації в громадах, так і розвиток розумних розподілених мереж та малих незалежних систем розподілу електричної енергії.
– Одним із ключових факторів енергетичного переходу є обізнаність населення, громад, виробників та потенційних інвесторів щодо можливостей в цій сфері, сучасних технологічних рішень, моделей підтримки. Відповідно, Стратегія повинна включати започаткування та підтримку освітніх програм щодо розвитку енергетики та енергетичного переходу.
Стаття видана у межах проєкту “Закриття циклу: справедливий енергетичний перехід, розроблений містами та регіонами” від Європейської Комісії. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО “Екоклуб” і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
