З кожним роком спеціалісти у сфері екології, біології, ботаніки, зоології наголошують, що процес урбанізації гостро впливає на біорізноманіття планети. Станом на 2018 рік рівень урбанізованості на планеті становив 55%, а приріст цього показника до 2050 року складатиме щонайменше 68% за даними дослідження ООН.
Міські ареали – це територія проживання людини, а також представників флори та фауни. Взаємозв’язок людини з природними об’єктами є дуже міцним, незалежно від того, чи ми говоримо про місто, чи сільську місцевість. Ми відпочиваємо в парках, лісах, озерах, щоб насолодитися природними пейзажами, звуками і т.д. Ми залежні від природних ресурсів: питна вода, харчування, повітря сонячне світло і тепло. Людині необхідно забезпечити свої першочергові потреби для існування.
Глобальні оцінки показують, що розширення міст спричинило приблизно 50% втрат місцевих видових багатств, 38% з них спостерігаються в інтенсивно використаних урбанізованих районах.
Наприкінці минулого століття набуло актуальності питання збереження біорізноманіття та зменшення впливу людини на природні екосистеми. Дебютом роботи на міжнародній арені сватає Конвенція про біорізноманіття, яка була підписана на Саміті Землі у Ріо-де-Жанейро 1992 році та набула чинності у грудні 1993 року, і ратифікована країнами Європейського Союзу. Україна є однією з країн, що підписали конвенцію в 1992 році.
Збереження біорізноманіття в міських та позаміських ландшафтах, є одним із важливих складових елементів сталого розвитку міст – (ціль 11) глобальних цілей сталого розвитку, ухвалених 25 вересня 2015 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН у порядку денному у сфері розвитку до 2030 року.
Ціль 11 спрямована на вдосконалення підходів до містобудування, управління та розвитку міст і громад, з огляду на принципи інклюзивності, безпечності та сталості, а також запобігання можливим ризикам погіршення якості життя населення.
Всесвітній економічний форум запустив ініціативу BiodiverCities to 2030, яка об’єднує експертів та практиків з державних та приватних секторів, які мають вже досвід роботи та збереження біорізноманіття та покращення ситуації щодо зміни клімату. Завдяки цьому проєкту буде сформована модель міського розвитку, яка сприяє ідеї “nature-positive cities”.
7 причин, чому потрібно зберігати біорізноманіття у міських ландшафтах
Очищення повітря
Через інтенсивне використання автомобілів якість повітря в містах є однією з ключових екологічних проблем Якість повітря прямо впливає на здоров’я мешканців міста. Біорізноманіття (а особливо лугові посадки і різнотрав’я) значно поліпшують якість повітря, і пом’якшує ситуацію з респіраторними захворюваннями.
Комфортний тепловий режим в різні періоди року
Міське озеленення значно сприяє контролю температури повітря та поверхонь в різні періоди року та часу доби. В літній період часу дерева дають тінь та зменшують температуру забетонованих поверхонь. В кущах та низьких посадках міські тваринки та птахи ховаються від палючого сонця, а лугові газони, або паркові галявини дають ранкову прохолоду, випаровуючи вологе повітря після прохолодних літніх ночей. В осінні та зимові вітрові дні, високі масиви посадок створюють бар’єри для поривів вітру і додають затишку під час пересування містом.
Захист від зсувів та ерозії міських покривів та ґрунтів
Завдяки рослинам та їх кореневій системі ґрунт завжди пухкий та піддається краще аерації, що створює кращі умови для проживання комах та хробаків. Деградовані території, які втратили свій рослинний покрив є вразливими до прямих дощів та сильних вітрів. І ці явища виснажують ґрунт вимиванням, висушуванням та піддають його зсувам. Коренева система рослин значно укріплює місцеві ґрунтові покриви та не дозволяє зсуватися в місцях з крутим рельєфом, або під час повеней чи підтоплень. Яскравим прикладом таких випадків є поява зсувів в карпатських містечках через масову вирубку дерев, коріння яких утримувало ґрунтові покриви.
Поглинання дощової води
Зелені незамощені території вже самі по собі поглинають значну частину дощової води. Проте, якщо ці території наповненні щільним якісним рослинним покривом – вони мають більшу поглинальну здатність та сповільнюють дощові опади. Наприклад газон, що вигорів та ґрунт якого піддався ерозії і немає достатньої пористості, має гіршу поглинальну спроможність, ніж лугові посадки з різних видів трав і кущів, які підтримують стан пористості ґрунту, і утримують корінням дощову воду, тим самим дозуючи її. А доросле дерево чи кущ з густим листяним покривом сповільнюють та затримують дощові опади, що дає можливість зеленим покривам поглинути більшу частину води, або сповільнює та зменшує навантаження на міські системи.
Формування стійкої ландшафтної екосистеми
Завдання міських ландшафтів – формувати стійкі екосистеми, які пом’якшують клімат та допомагають адаптуватися місту до кліматичних змін. Біорізноманіття – ключовий елемент сталих ландшафтів. Біорізноманіття формує екосистеми, що можуть самостійно існувати, не потребуючи значних капіталовкладень від місцевого бюджету чи постійного догляду. Наприклад, комахи, що проживають на місцевості, запилюють місцеві рослини, рослини формують стійкі посадкові системи, в яких мешкають птахи, плазуни і т.д, що харчуються цими ж рослинами чи комахами. Або приклад очищення водних об’єктів. Масиви очерету є природними фільтрами та очищують водні об’єкти, і в них мешкають тисячі видів риб та рептилій. При цьому очерет також є місцем гніздування птахів. Сам принцип стійкого ландшафту – це формування природних систем, які самостійно можуть існувати без надлишкової уваги і при цьому приносити користь місту.
Формування багатих та різнотипових ландшафтів
Завдяки використанню різнотипового озеленення міста можуть формувати естетику та свій вигляд в різний період року. Рослинам та їх посадкам можна формувати зовнішній вигляд, атмосферність та сприйняття місця. Чи це міський ліс, чи це міський розарій, чи просто луг. Весною та літом – це квіткові масиви маків, маргариток, волошок, а осінню – це багаті на ягідні покриви кущі та дерева, що залишаються взимку, та радують людське око, ховаючись під снігом.
Близький контакт людини з природою
Місця багаті на флору та фауну одразу стають об’єктами відвідування та прогулянок мешканців. Людям цікаво спостерігати за природою, та бути її частиною. В парках, скверах чи на зелених стежках встановлюють інформаційні стенди, які розповідають про місцеву флору та фауну. Це елементи просвітництва громади. На “диких” прогулянкових шляхах влаштовують шкільні екскурсії чи дослідження. Такі деталі дають можливість зрозуміти, що ми ділимо міські території з іншими мешканцями і маємо піклуватися про них. Тобто за допомогою місцевого біорізноманіття ми можемо формувати відкриті ботанічні та зоологічні парки вільні та відкриті для всіх мешканців та гостей міста.
Прикладом занедбаної в минулому міської ділянки, яка перетворилась в сучасний дружній до природи парк, є am Gleisdreick в Берліні.
Парк створений в 2013 році, якісно поєднує між собою ділянки “дикої природи”, де можна відчути себе натуралістом та дослідником, і об’єкти активного відпочинку (спорт, просторі галявини, дитячі майданчики). Більш цивільні та олюднені ділянки обмежені невеликими лісами, що розмежовують їх, змінюючи атмосферність та відчуття під час прогулянки.
У парку є особливі локації, багаті на міське біорізноманіття. Наприклад, міжкультурний сад “Rosenduft” та природне царство в східній частині, а також “Gärten im Garten”в західній частині парку.
Приклади міських ландшафтів, що зберігають природу
Європейські країни, що підписали Конвенцію про біорізноманіття, працюють в напрямку збереження біорізноманіття, реалізовуючи стратегічні плани і практичні проєкти. Плануючи міста та ландшафтні території архітектори та містопланувальники уважно ставляться до питання біорізноманіття, та зберігають формування природного середовища та “диких” куточків.
Приклад громадської та просвітницької роботи на тему біорізноманіття це проєкт Природознавчого музею в Великій Британії під назвою “Міська природа”.
Музей працює з всією території Британії в напрямку підтримки біорізноманіття та надає практичні рішення для подолання випробувань, з якими стикаються екосистеми в містах, створює багато можливостей для мешканців та школярів для оцінки біорізноманіття в їх містах. Працівники музею ініціюють шкільні програми, майстеркласи, громадські наукові процеси, волонтерські проєкти. Через музей вчені з Великої Британії співпрацюють з природоохоронними організаціями у Великій Британії, щоб підтримувати збереження природи, створюючи інструменти моніторингу та управління середовища існування. А ділянка природничого музею площею в трошки більше ніж 2 га буде перетворена на зразок місця досліджень дикої міської природи та об’єкту розвитку і збереження біорізноманіття. Сади музею планують відкрити у 2024 році.
Такі освітні, наукові ініціативи важливі в популяризації проблем біорізноманіття. А нові паркові зони, які показують на практиці мешканцям, як працює дружній до природи ландшафт – важливі компоненти реальних дій сьогодні. Проте, щоб питання біорізноманіття та збереження його в містах закріпилось і працювало, важливо приділити час і зусилля для формування стійкої системи менеджменту та управління зеленими насадженнями та територіями українських міст.
Якісний менеджмент та захист зелених насаджень, водних об’єктів є надзвичайно відповідальною складовою в захисті біорізноманіття. Наприклад, чому проблема різнотрав’я та косіння газонів, так гостро підіймається в міському середовищі в багатьох українських містах? В першу чергу, це проблема управлінських процесів та фінансове питання. Надмірне косіння газонів “під нуль” – це те, що шкодить біорізноманіттю і те, що можна зупинити, змінивши підхід в догляді за цими елементами ландшафтної інфраструктури. Зменшення кількості покосів значно поліпшить ситуацію, та збереже міський бюджет. І це лише питання управління відповідальних управлінь за зелені насадження міста.
Європейські міста постійно працюють над розробкою нової нормативної бази в питаннях містобудування. В Берліні, площа озеленення якого в 2022 році становила близько 44 % від загальної площі міста, а міська влада велику увагу приділяє саме ландшафтній інфраструктурі та питанням адаптації міста до змін клімату, грудні 2022 року офіційно прийняв план-стратегію Klima 2.0.
У документі описані просторові пріоритети для адаптації до змін клімату з використанням чотирьох підходів, щодо реконструкції та будівництва:
– наявних та нових будівель;
– зелених і відкритих просторів;
– синергії між міським розвитком і водними ресурсами;
– захист від сильних дощів і повеней.
Окрім вищезазначеного документа, в місті існує низка інших програм та стратегій, що захищають та сприяють покращенню ландшафтної інфраструктури міста. Land Use Plan, який був оновлений у 2015 році – це так званий план зонування території. Документ, який чітко виділяє всі наявні і перспективні об’єкти ландшафтного призначення та водні території, які є основою в містах для формування біорізноманіття.
Окрім плану землекористування в Берліні є офіційна ландшафтна програма (Landschaftprogram(LaPro)) та ландшафтна стратегія міста (Strategie Stadtlandschaft Berlin). Стратегія передбачає збереження та вдосконалення наявних ландшафтів. Передбачає конкретні варіанти рішень з питань озеленення, влаштування публічних просторів та збереження біорізноманіття. Документ переслідує три основні цілі: “Красиве місто”, “Міська природа” та “Продуктивні ландшафти”.
Завдяки постійним напрацюванням місто має стратегічне бачення та певний набір інструментів, які допомагають керувати та адаптувати місто до змін клімату, захисту біорізноманіття і покращувати якість життя в ньому. Такий підхід має бути сформований як основа якісного менеджменту міст в Україні.
Стаття видана у рамках проєкту «Формування структурних змін у вугільних регіонах України», що реалізується у співпраці із Austausch e.V. та за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини.
Austausch e.V. – це міжнародна недержавна благодійна організація, яка працює в сфері освіти, демократії, екології, громадських ініціатив та прав людини. Austausche.V. пов’язує між собою людей і організації та зміцнює контакти між різними секторами суспільства.
