Енергетичні спільноти як інструмент переходу на відновлювані джерела енергії – Екоклуб – природоохоронна громадська організація

Енергетичні спільноти як інструмент переходу на відновлювані джерела енергії

Енергетичні спільноти як інструмент переходу на відновлювані джерела енергії
Олена Кондратюк, аналітикиня громадської організації “Екоклуб”

Використання викопного палива призводить до енергетичної кризи у всьому світі, яка стимулює громад шукати шляхи її вирішення. Одне з таких рішень – перехід від викопних видів енергії на відновлювальні джерела (ВДЕ).   

Для пришвидшення переходу на ВДЕ, закордоном люди об’єднуються в енергетичні спільноти. У час, коли Україна планує післявоєнну відбудову, енергетичні спільноти – це хороша можливість переймати закордонний досвід.  

Які принципи роботи енергетичних спільнот та як це працює закордоном? 

Що таке енергетичні спільноти 

Енергетичні спільноти – це спосіб «організувати» громадян, які хочуть співпрацювати разом в енергетичному секторі, на засадах відкритості та демократичності.  

Вони покликані забезпечити екологічні (скорочення викидів парникових газів), економічні (досягнення енергетичної незалежності громади) чи соціальні (поява нових робочих місць) переваги для спільноти. Зокрема, для її акціонерів або членів, або для території, де вона функціює. Залучення жителів населеного пункту до енергетичної спільноти посилює спроможність самої громади, збільшує темпи переходу на ВДЕ та реалізації запланованих заходів з адаптації до зміни клімату. 

 


Довідково 

Згідно з Четвертим енергопакетом Європейського Союзу, «Чиста енергія для всіх європейців» підтримка та розвиток таких спільнот –  обов’язкова умова для країн-членів Євросоюзу. Четвертий-енергопакет містить два визначення енергетичних спільнот – «Громадські енергетичні спільноти» та «Спільноти відновлюваної енергії». Обидва терміни визначають окремий спосіб організовувати колективні дії навколо певної діяльності, пов’язаної з енергетикою, створюючи юридичну особу. Їхня різниця – у підходах до управління та можливості участі різних осіб або компаній.  

Четвертий енергетичний пакет «Чиста енергія для всіх європейців» – це вісім документів, що містять обов’язкові для втілення державами Євросоюзу вимоги до організації внутрішніх та загальноєвропейських ринків енергії. Їхнє виконання покликане полегшити перехід європейських країн на використання відновлюваної енергетики. 


Переваги та можливості енергетичних спільнот 

  • Створення інвестиційних можливостей для громадян та місцевого бізнесу. 

Місцеві підприємці або інвестори можуть бути учасниками такої спільноти або забезпечувати її обладнанням. 

  • Сприяння суспільному визнанню ВДЕ.  Енергетична спільнота допоможе поширювати знання про відновлювальні джерела енергії серед людей. 
  •  Забезпечення справедливого доступу до місцевих відновлюваних джерел енергії. 

Передусім енергетичні спільноти забезпечують енергією місцевість, де функціюють, а вже потім – за потреби передають надлишок у національну мережу. 

  • Розвиток енергетичної демократії.

Завдяки створеним енергетичним спільнотам громада зможе самостійно забезпечувати енергетичні потреби (за умови достатньої кількості виробленої енергії). 

  • Прискорення темпів енергетичної трансформації.

Діяльність енергетичної спільноти робить внесок не лише у перехід громади на ВДЕ, а й всієї країни. 

  • Безпека або створення нових робочих місць. 

Розвиток енергетичних спільнот зумовить створення нових робочих місць: будь-який ВДЕ-проєкт потрібно обслуговувати та слідкувати за його справністю. 

  • Економічна та екологічна енергія.

Енергія, яку отримали з відновлюваних джерел, дешевша за викопні види палива. Тож передаючи її у національну мережу, громада може отримувати прибуток. Серед інших переваг використання ВДЕ – зменшення впливу на довкілля, завдяки скороченню викидів парникових газів у повітря.

  • Інструмент зеленого відновлення.

У час, коли росія руйнує об’єкти критичної інфраструктури, децентралізовані ВДЕ-проєкти допоможуть енергетичній безпеці громади та її переходу на “зелені” джерела енергії. 

Форми енергетичних спільнот 

Спільноти можуть мати різні правові форми: кооперативи, товариства, компанії з інтересами суспільства, фонди, некомерційні організації, трести та асоціації. Вибір правової форми залежить від  потреб громади та правил щодо створення енергетичних спільнот у вашій країні. 

  1. Енергетичні кооперативи.  

Одна з відомих форм спільнот для енергетичних проєктів  (група громадян, які об’єднуються для спільної роботи, що матиме користь від їхньої спільноти). Кооперативи можуть мати різні форми діяльності. Основна мета кооперативу – покращити умови проживання місцевих жителів. Водночас прибуток з функціювання кооперативу спрямовують безпосередньо до їхніх членів або реінвестують в проєкти, корисні для спільноти.

Усі члени кооперативу мають один голос, незалежно від того, як багато коштів вони вклали. Кооперативи – надійна юридична форма для демократичного володіння (усі члени мають рівні права) та управління енергетичним проєктом. 

  1. Клуби, трасти та інші форми.  

У деяких країнах Європи (як-от Франція, Іспанія, Німеччина) створення кооперативу – тривалий процес. Тож на шляху до його створення можна обрати інші форми об’єднання – Verein (e.V.), (GmbH), (gGmbH). 

Verein (e.V.) – клуб чи організація, що замість акціонерів має членів. Капітал можна отримати лише як безвідсоткові членські внески або ж субординовані позики. У клубі чи асоціації ідеалістична діяльність завжди пріоритетніша, ніж бізнес.  

Ще одна опція – зареєструвати об’єднання як товариство з обмеженою відповідальністю: комерційне (GmbH) та некомерційне (gGmbH).  Форма об’єднання GmbH ускладнює вплив на прийняття рішень, якщо ви плануєте отримати власний капітал, окрім субординованих позик.  


Довідково: 

Чимало громадських вітрових електростанцій у Німеччині є або кооперативами, або товариствами з обмеженою відповідальністю (KG), з громадянами, як акціонерами та товариством з обмеженою відповідальністю (GmbH) як генеральним партнером. Ця співпраця формує організацію GmbH & Co. KGs. 


Ідеальне партнерство: місцева влада та жителі муніципалітетів 

Незалежно від розміру та форми вашого об’єднання, важливо співпрацювати з місцевою владою. Найуспішніші громадські енергетичні проєкти в Європі – ті, що співпрацюють з органами місцевого самоврядування. Місцева чи регіональна влада зацікавлена отримати вигоду від розвитку енергетичних проєктів на місцях.  

Багато муніципалітетів у всьому світі (зокрема, й українські) взяли на себе зобов’язання щодо енергетичних та/або кліматичних цілей. Часто ідеї для втілення ВДЕ-проєктів з’являються легко, проте втілити їх у життя буває складніше. Тож перший крок на шляху до досягнення цілей вашого об‘єднання – просування концепції серед політичної більшості в раді.  

Якщо ваша громада ще не приєдналася до ініціативи Європейської Комісії “Угода мерів”, ви можете розпочати міні-кампанію, щоб заохотити їх. Наведіть приклади громад, які приєдналися до ініціативи (особливо, якщо вони є лідерами в енергетичному переході та адаптації до наслідків кліматичної зміни). Це також стосується інших ініціатив, які ведуть до скорочення викидів парникових газів (СО2) або ж допомагають в енергетичній незалежності громади. 


Довідково: 

Угода мерів  – це ініціатива Європейської Комісії для органів місцевого самоврядування, які добровільно беруть на себе зобов’язання впроваджувати кліматичні та енергетичні цілі ЄС. Для втілення своїх політичних зобов’язань у практичні заходи та проєкти, підписанти Угоди розробляють План дій зі сталого енергетичного розвитку енергетики та клімату (SECAP).


Принципи управління енергетичних спільнот та участь в них  

Участь в енергетичній спільноті можуть брати фізичні особи, місцеві органи влади, мікро-, малі, середні та великі підприємства. Діяльність спільноти контролюють її члени-жителі громади або ж мікро- та малі підприємства, місцеві органи влади. Це означає, що середнім та великим компаніям заборонено здійснювати контроль над енергетикою громади.  

Контроль над спільнотами може бути змішаним і не залежати від однієї особи. Головна ідея полягає у відкритому та доступному членстві. Крім того, співтовариства з відновлюваної енергетики повинні бути автономними. Це допоможе запобігти невеликій кількості членів (фізичних осіб, органів місцевої влади чи підприємств) щодо здійснення непропорційного контролю над громадою, що може зашкодити іншим членам.  

Енергетичні компанії (DSOs, ESCo’s тощо) можуть створювати енергетичні спільноти і бути її членом, проте енергетична спільнота повинна відповідати критеріям ЄС (доступність членства, автономія, ефективний контроль тощо). Для ВДЕ-спільнот такі компанії не повинні перевищувати середнє підприємстсво, а їхня участь не повинна ставити під загрозу автономію такої спільноти. 

Приципи управління (згідно з Четвертим енергопакетом ЄС): 

– Відкрита участь в спільноті. Доки спільнота приймає нових членів, вона не повинна розробляти довільні критерії або виключати будь-кого, хто готовий взяти на себе обов’язки членства (вступити до спільноти). У тексті Директиви про ВДЕ зазначено, що «забезпечення широкої участі, участь у спільнотах з відновлюваної енергії має бути відкритою для всіх потенційних місцевих членів на основі об’єктивних, прозорих і недискримінаційних критеріїв».  

– Добровільна участь. Директива про електроенергетику стверджує: «побутові клієнти повинні дозволити добровільно брати участь у громадських енергетичних ініціативах, а також залишити їх, не втрачаючи доступу до мережі, якою керує громадська енергетична ініціатива». Також учасники повинні мати можливість виходити з енергетичної спільноти, відповідно до їхнього права змінити постачальника. 

– Автономія. У пунктах до Директиви про відновлювані джерела енергії зазначено: «щоб уникнути зловживань», спільноти з відновлюваної енергії «повинні бути здатними залишатися автономними від окремих членів та інших учасників ринку, які беруть участь у спільноті як члени чи акціонери, або ті, хто співпрацює за допомогою інших засобів, таких як інвестиції». Це означає, що прийняття внутрішніх рішень має базуватися на демократичному врядуванні, гарантуючи, що всі члени належним чином представлені (незалежно від їх кількості інвестиції), і що ділове партнерство з традиційними учасниками ринку не повинно підривати незалежність громади.  

Ефективний контроль над спільнотою не визначає ні директива щодо ВДЕ, ні Директива щодо електроенергії. Держави-члени мають визначити, узгоджувати з їхнім чинним законодавством про компанії та спільноти. Однак: 

– У деклараціях до Директиви про електроенергетику зазначено, що «повноваження щодо прийняття рішень у громадській енергетичній спільноті має обмежуватися тими членами або акціонерами, які не займаються великою комерційною діяльністю та для яких  енергетика не є основною сферою економічної діяльності». Це означає, що середні та великі компанії, (як всередині, так і поза енергетичним сектором), також не повинні мати можливість контролювати або спрямовувати енергетичні громади громадян через свої інвестиції або членство. 

– Для спільнот, які займаються відновлюваною енергією,  контроль має покладатися на членів, які знаходяться «в безпосередній близькості до проектів, якими володіє та розробляє спільнота». Це означає, що члени, які знаходяться за межами цієї близькості, не повинні мати можливості контролювати або спрямовувати енергетичні спільноти громадян, або через їх інвестиції, або членство. 

Досвід Німеччини 

Станом на 2016 рік у Німеччині функціює 1747 енергетичних спільнот. Найбільший кооператив – Touchstone Energy Cooperatives. Він налічує понад 700 локальних систем у 46 штатах. Кооператив обслуговує більше 30,5 мільйонів власників розподільних кооперативів. 


Один з яскравих прикладів енергетичних спільнот Німеччини – село Фельдхайм, розташоване у районі Бранденбурга. Це перше енергетично незалежне село, на території якого діє сонячна та вітрова ферми, котельні на біомасі та біогазові установки. Перший вітряк з’явився 1995 року, завдяки співпраці місцевих жителів, муніципалітету та компаній. Фельдхай має форму спільноти як некомерційне товариство з обмеженою відповідальністю, з громадянами, як акціонерами та як генеральним партнером (GmbH & Co. KGs.). 

Вітрова ферма налічує 55 вітряків (їхня довжина 50-70 метрів), загальна потужність — 123 МВт. Щорічно вони виробляють 250 мільйонів кВт-год енергії. Це дозволяє забезпечувати електрикою не лише місцевих жителів, а й отримувати прибуток із продажів в національну мережу.  

На базі колишнього військового центру у селі діє сонячна електростанція, потужністю 2,25 МВт (9 844 фотоелектричних модуля). У 2009 році завдяки встановленій СЕС вдалося зекономити близько 3,9 мільйонів тонн викидів парникових газів.  

 Тепло у будівлі місцевих жителів постачає котельня, яку живить біогазом місцева станція. Особливо холодними днями для додаткової потреби в тепловій енергії вмикають установку, що працює на трісці (тверда біомаса). Фельдхайм також має електростанцію, яка накопичує енергію, отриману з відновлюваних джерел. У похмурі та невітряні дні її використовують за потреби. 

Особливість концепції енергетичного села Фельдхайм — окремі мережі для централізованого опалення та постачання електроенергії. Через них тепло та електроенергія, вироблені на місці, подаються безпосередньо до споживачів. Це економить кошти та забезпечує незалежність від мереж звичайних енергетичних компаній. 

Енергетичні спільноти в Україні 

В Україні функціює один енергетичний кооператив «Сонячне місто», що розташований у місті Славутич (Київська область). 

Окрім діючого кооперативу, в Україні поширена ініціатива еко-поселень, їх близько 48 (це спільноти людей, які вирішили переїхати з міста до сільської місцевості та яких об’єднують екологічні цінності) .Також зараз існує тисячі ініціатив для допомоги прифринтових міст та сіл, що свідчить про спроможність людей об’єднуватися заради однієї мети. 

Створення умов для перетворення їх в енергетичну спільноту призведе не лише до вище перелічених можливостей, це ще більше згуртує людей задля спільної цілі та створитиь передумови для співпраці з владою. 

Як створити енергетичну спільноту 

Ось кілька порад: 

  1. Вивчити досвід інших країн/міст у створенні енергетичних спільнот. 
  1. Визначитись з формою енергетичної спільноти зважаючи на мету та законодавство країни. 
  1. Створити команду. 
  1. Визначитись з формою управління. 
  1. Пошук та залучення членів/акціонерів. 
  1. Розвивати спільноту, співпрацюючи з місцевою владою. 

Стаття видана у рамках проєкту «Формування структурних змін у вугільних регіонах України», що реалізується у співпраці із Austausch e.V. та за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини.

Austausch e.V. –  це міжнародна недержавна благодійна організація, яка працює в сфері освіти, демократії, екології, громадських ініціатив та прав людини. Austausche.V. пов’язує між собою людей і організації та зміцнює контакти між різними секторами суспільства.