Поки в Україні централізоване теплопостачання (ЦТ) часто сприймають як застарілу та неефективну радянську систему, у багатьох містах Європи його навпаки модернізують і розглядають як основу майбутньої енергетики міст.
Водночас у багатьох країнах Європи ЦТ не демонтують, а навпаки модернізують і розглядають як основу майбутньої енергетики міст. Тепломережі там поступово переходять від залежності від газу та вугілля до поєднання різних джерел енергії. Причина проста: у містах із щільною забудовою саме централізоване теплопостачання дозволяє швидше та дешевше переходити на сучасні джерела тепла, ніж заміна тисяч окремих котлів у кожному будинку.
Саме тому Екоклуб організував стаді-тур до Словаччини, Чехії та Австрії для представників теплокомуненерго, громад, державних інституцій та журналістів. Метою поїздки було побачити, як європейські міста модернізують системи теплопостачання, які технології використовують, як ухвалюють рішення та що з цього досвіду може бути корисним для України.
Учасники відвідали п’ять різних об’єктів: від великих систем централізованого теплопостачання у Кошице та Брно до рішень для менших міст, як-от Партизанське чи Прєвідза. У фокусі були теплові насоси, геотермальна енергія, когенерація, акумулювання тепла, сонячна енергія та модернізація тепломереж.
Хто долучився до стаді-туру
У стаді-турі взяли участь представники різних сфер, які дотичні до галузі систем централізованого теплопостачання в Україні. Серед учасників були присутні представники теплокомуненерго, керівники громад, представники Фонду енергоефективності і державних інституцій, а також журналісти.
Зокрема, до поїздки долучилися начальниця управління економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку України Наталія Кравченко та директор департаменту із регулювання відносин у сферах теплопостачання та забезпечення енергетичної ефективності в галузях енергетики та комунальних послуг Руслан Овчаренко.
Такий склад учасників був важливим для того, щоб обговорювати перспективні напрями модернізації централізованого теплопостачання комплексно — не лише на рівні технологій, а й з точки зору регулювання, тарифоутворення, державної політики та можливостей громад. Участь журналістів дозволяє ширше говорити про реформу теплопостачання в Україні та пояснювати, чому модернізація систем ЦО і перехід до кліматично нейтральних рішень є важливими для енергетичної безпеки громад.
Для України це особливо актуально зараз в умовах війни, постійних атак на енергетичну інфраструктуру та майбутньої відбудови.
Теплові насоси та геотермальна енергія: тепло, яке вже працює в Європі
Однією з головних тем стаді-туру стали теплові насоси та геотермальна енергія — технології, які сьогодні активно інтегрують у системи централізованого теплопостачання європейських міст.
На відміну від звичайного котла, геотермальний тепловий насос не спалює газ чи інше паливо для виробництва тепла. Він використовує тепло, яке вже є в землі, воді або повітрі, та передає його в систему опалення. Для цього потрібна електроенергія, однак більшу частину тепла система бере саме з довкілля. У хороших умовах одна одиниця електроенергії може дати 3–5 одиниць тепла. Саме тому теплові насоси сьогодні розглядають як один із ключових інструментів для зменшення залежності від газу.
Під час стаді-туру учасники побачили різні приклади використання цих технологій. У Відні теплові насоси та геотермальні зонди вже використовують у будівлях як частину поступової відмови від газу. У Прєвідзі нова система теплопостачання після відмови від вугільного джерела тепла поєднує теплові насоси, сонячні колектори, біомасу та когенерацію.
Ще одним важливим прикладом стали геотермальні проєкти у Кошице. Там місто працює над інтеграцією геотермального тепла в систему централізованого опалення. Одна геотермальна свердловина коштує близько 8 мільйонів євро, а нова геотермальна станція в перспективі має забезпечувати теплом близько чверті міста.
Для України це також може бути перспективним напрямом, зважаючи на наявність шахт, свердловин та іншої інфраструктури, яку потенційно можна використовувати для виробництва тепла. Однак розвиток цього напряму стримує не тільки висока вартість буріння , а й складні регуляторні процедури. До прикладу, минулого року Екоклуб розробив техніко-економічне обґрунтування для встановлення геотермальних теплових насосів у м. Хмельницький. Під час підготовки проєкту стало зрозуміло, що саме користування надрами та підземними водами коштує дорожче, ніж реалізація самого проєкту і це є головним регуляторним барʼєром для розвитку таких рішень в Україні. Ми подали свої зауваження та пропозиції щодо змін та очікуємо вирішення цієї колізії.
Водночас використання тепла із старих шахт може бути значно простішим для громад, адже не потребує нового буріння та складних дозволів. Це дозволяє використовувати вже існуючу інфраструктуру та запускати подібні проєкти швидше й дешевше.
Акумулювання тепла: як “запасати” енергію для міст
Ще одним важливим напрямом, який побачила делегація, стали системи акумулювання тепла. Простими словами, це великі «міські термоси», які дозволяють накопичувати теплову енергію тоді, коли її дешевше або простіше виробити, а використовувати — у години найбільшого споживання.
Для сучасних систем теплопостачання це критично важливо. Особливо тоді, коли місто використовує теплові насоси або інші джерела тепла, ефективність яких залежить від часу доби чи вартості електроенергії.
У Брно теплоакумуляція стала частиною модернізації всієї системи централізованого теплопостачання. Місто поступово оновлює тепломережі, переходить від старої парової системи до гарячої води, інтегрує когенерацію, біомасу та інші сучасні джерела тепла. Акумулювання дозволяє зробити цю систему більш гнучкою та стабільною. Фактично місто отримує можливість не лише виробляти тепло, а й керувати часом його використання.
Для України це також важливий напрям. Особливо в умовах нестабільної енергосистеми та необхідності інтегрувати нові джерела енергії у старі тепломережі. Однак важливо розуміти: акумулювання тепла не працює саме по собі. Воно є частиною ширшої модернізації системи — разом із оновленням мереж, модернізацією будівель та переходом до нижчих температур у тепломережах.
Когенерація: одночасне виробництво тепла та електроенергії
У Брно учасники стаді-туру відвідали підприємство з виробництва когенераційних установок. Принцип їхньої роботи полягає в тому, що під час виробництва електроенергії тепло, яке зазвичай просто втрачається, не викидається в повітря, а використовується для опалення міста та гарячого водопостачання. Завдяки цьому місто отримує одразу два ресурси з одного джерела палива — тепло та електроенергію. Це дозволяє ефективніше використовувати енергію та зменшувати навантаження на систему.
Для України когенерація сьогодні важлива не лише через економію, адже в умовах війни та постійних атак Росії на енергетичну інфраструктуру такі установки можуть підтримувати роботу критичної інфраструктури, забезпечувати частину електропостачання міст та підвищувати енергетичну стійкість громад, особливо взимку.
Справедлива трансформація: як вугільне місто переходить на нове тепло
Ще одним цікавим прикладом стаді-туру стала Прєвідза — місто у словацькому регіоні Верхня Нітра, яке роками залежало від вугільної електростанції Nováky. Після її зупинки місту потрібно було перебудувати всю систему теплопостачання. Новий підхід передбачав не одну технологію, а комбінацію рішень: теплові насоси, сонячні колектори, біомасу, когенерацію та резервні джерела тепла.
Але найважливішим у Прєвідзі виявилися не самі технології. Місто не просто замінило одне джерело тепла іншим: тут заздалегідь почали говорити з людьми про те, що буде після закриття вугільної електростанції (як зміняться тарифи, чи залишиться тепло стабільним, хто фінансуватиме модернізацію та якою буде нова система теплопостачання). У Прєвідзі проводили робочі групи, громадські слухання та обговорення з мешканцями й оператором теплопостачання. У процес були залучені сотні людей. І для міста це було важливо не «для галочки», адже якщо мешканці не розуміють, навіщо відбуваються зміни, скільки вони коштуватимуть і що отримають люди в результаті — навіть хороший технічний проєкт може викликати недовіру та спротив.
Чому Україні важливо не втратити централізоване теплопостачання
В Україні централізоване теплопостачання часто асоціюється із застарілими мережами, високими втратами тепла, аваріями та непрозорими тарифами. Саме тому багато мешканців переходять на індивідуальне опалення, а нові будинки нерідко одразу проєктують без підключення до тепломереж.
Однак проблема не в самій ідеї централізованого тепла. Проблема — у зношеній інфраструктурі, тарифній політиці, багаторічній відсутності модернізації та нестачі довгострокового планування. Україна досі має одну з найбільших систем централізованого теплопостачання у Європі. І саме вона може стати основою для переходу міст на стійкі рішення для теплопостачання.
Досвід Словаччини, Чехії та Австрії показує, що ЦТ може були ефективним та екологічним. Крім того, європейські міста не роблять ставку на одну «ідеальну» технологію для опалення. Натомість вони поєднують різні рішення залежно від потреб міста, стану тепломереж і доступних ресурсів. І головним в цьому підході є сама логіка модернізації: міста використовують існуючі тепломережі як основу для переходу на сучасні джерела тепла.
Саме тому в межах своїх проєктів Екоклуб працюватиме над дослідженням стану ЦТ в Україні, яке стане основою для розробки дорожньої карти модернізації центрального теплопостачання та наближення українського законодавства до директив ЄС у сфері енергоефективності та відновлювальної енергетики. Ми хочемо показувати громадам успішні технічні та управлінські рішення та допомагати впроваджувати їх на практиці через розробку техніко-економічних обґрунтувань, аналіз моделей модернізації та підтримку в пошуку фінансування.
Окремим напрямком роботи Екоклубу стане співпраця з ОСББ в межах програми «Грін ДІМ», зокрема щодо встановлення сонячних електростанцій, теплових насосів та інших рішень, які допомагають будівлям ставати більш енергостійкими.
Якщо Україна втратить свої системи централізованого тепла через хаотичні відключення споживачів та відсутність інвестицій, у майбутньому містам буде значно складніше переходити на сучасні низьковуглецеві джерела енергії. І питання вже не в тому, чи відмовлятися від централізованого тепла. Питання в тому чи зможемо ми використати відбудову для створення нової системи теплопостачання: більш стійкої, сучасної та зрозумілої для людей.