Енергетичні кооперативи є інструментом для забезпечення громад енергією, заробітку коштів та збереження довкілля. Досвід Німеччини, Італії, США, Австрії, Данії та інших країн, де число таких кооперативів постійно зростає, свідчить про хороші перспективи і для українських громад. То ж у чому їхні переваги? Які перспективи для українських муніципалітетів? Що врахувати – від ідеї до створення енергетичних кооперативів, читайте у статті.
Серед країн Європи найбільше енергетичних кооперативів є в Італії – 39 900, і загалом до них входять 12,6 мільйонів членів та членкинь. Згідно з даними у презентації Юргена Стааба, члена правління енергетичного кооперативу “Main-Kinzigtal та LaNEG Hessen”, у Німеччині кожен четвертий житель/ка країни є членом кооперативу. Загальна їх кількість у країні – 5 600.
Чому формат кооперативів є привабливим для українців?
Однією з найбільш значущих переваг кооперативів є можливість розпочати комерційну діяльність без залучення зовнішніх джерел фінансування. Наявні в Україні відсоткові ставки за кредитами, а також вимоги до отримання кредитів, різко ускладнюють комерційну інноваційну діяльність. А залучення багатьох невеликих внесків членів кооперативу може сформувати необхідну для початку роботи суму та гуртувати членів навколо спільної ідеї. Тобто невеликий грошовий внесок, який вкладають кілька або кілька десятків людей, дозволяє втілити проєкт, реалізація якого досі здавалась надскладним завданням – наприклад, будівництво сонячної або біогазової станцій чи виробництво солом’яних пелет для обігріву місцевої школи. Оскільки енергетика – це галузь, де часто, щоб розпочати проєкт необхідні чималі вкладення, то й заробляти на ній можуть лише люди із великими доходами. Досі прості українці не мали можливості долучитись до цих процесів.
“Енергетичні кооперативи – це, насамперед, можливості: створити спільноту, вирішити проблеми із електроенергією на об’єкті, залишками виробництва, розподілом ресурсу тощо”, – підтверджує ком’юніті-менеджер кооперативу “Сонячне місто” (м. Славутич, Київської обл.), Костянтин Юхименко.
Крім можливості заробітку кооперативи мають також ряд інших, не менш важливих переваг:
- ведуть до збільшення частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та просування енергоефективності. І, як результат, до зменшення викидів парникових газів;
- об’єднують ресурси, що зменшує потребу у зовнішньому фінансуванні;
- об’єднують людей, що сприяє кращому порозумінню на рівні муніципалітету;
- забезпечують умови для використання місцевих ресурсів та можливостей;
- є платформою для співпраці між органами влади та приватним сектором;
- мають потенціал зменшення видатків із місцевої економіки завдяки заміщенню привізних енергоносіїв та зменшення потреби у них;
- створюють нові робочі місця та податки у місцеві бюджети;
- розвивають демократичне управління (один пайовик – один голос), що не дозволяє діяти в інтересах власників великих паїв.
Енергетичні кооперативи бувають різного спрямування, серед них:
- Сонячна чи вітрова електростанція, що продає електрику у мережу за підвищеним тарифом.
- Виробництво палива з відходів сільського чи лісового господарства.
- Виробництво біогазу з біомаси.
- Вирощування енергетичних культур.
- Виготовлення та використання сонячних водонагрівачів.
- Надання консультаційних послуг тощо.
Щоб зрозуміти, якого формату кооператив буде працювати та приносити прибуток, спочатку необхідно проаналізувати наявні ресурси та оцінити потреби (значні об’єми споживання тепла чи електрики є хорошим приводом подумати про кооператив). Це допоможе знайти ідею, з якою можна працювати. Отож, перший крок – оцінка економічного потенціалу технологій, які плануєте використовувати.
Кооператив – це місцевий бізнес, який розпочинають та ведуть із партнерами. Члени та членкині – люди, які роблять внесок у створення і розвиток кооперативу та мають право впливати на рішення щодо поточної чи подальшої роботи кооперативу. Типова практика кооперативів: один член має один голос при ухваленні рішень незалежно від інвестованої суми (але доходи розподіляються пропорційно розміру внесків). Такий підхід дозволяє уникнути монополізації в кооперативі та враховувати думки всіх членів. Для того, щоб люди виявили бажання зробити внесок у кооператив, потрібно забезпечити прозорість його роботи, можливість долучення до всіх етапів створення кооперативу. Останнє також сприяє залученню людей та формуванню довіри між ними.
Наступний крок – подумати про майбутнє управління. Після формування групи перших членів-засновників необхідно вирішити, як ці люди будуть працювати разом, ухвалювати рішення та як можна розподілити завдання. Окрім того, практична робота над навичками спілкування та демократії у процесі запуску кооперативу сприятиме його більш ефективній та сталій роботі в подальшому.
Завершальний крок на цьому етапі – реєстрація. До неї слід залучити досвідчених юристів, котрі допоможуть обрати форму реєстрації та розробити установчі документи на основі рішень членів кооперативу.
Щоб здійснити всі вищеперелічені кроки, потрібно, щоб ініціативу та відповідальність взяла на себе одна людина або команда з кількох осіб. Оскільки кооперативи у такому вигляді, який зараз пропонується, – це явище порівняно нове, то ініціатори ідеї мають добре вивчити питання, щоб донести суть іншим. Найбільш ефективно вдається залучати людей, якщо ініціатором кооперативу є людина, яку інші вважають лідером або яка має певні заслуги у тій чи іншій сфері (наприклад, експерт/ка з теплоенергетики, успішний фермер/ка, власник/ця бізнесу тощо).
Окрема роль у створенні кооперативів належить органам місцевої влади (ОМС). “ОМС мають стати головним партнером кооперативу, бо багато речей пов’язані саме з їхньою зоною відповідальності (комунальні об’єкти, дозволи на реконструкцію/будівництво, а іноді й управління самою мережею). Якщо муніципалітет справді зацікавлений у створенні енергетичних кооперативів на своїй території, то передусім потрібно про це говорити, адже ніколи не знаєш, де зустрінеш потенційних інвесторів чи надійних партнерів”, – каже Костянтин Юхименко. Тобто ОМС також можуть перейняти на себе лідерство та стати провідниками знань і підходів, просувати те, щоб люди сприймали ідею кооперативів. А маючи відповідні повноваження, місцева влада може:
- пришвидшити отримання необхідних на різних етапах дозволів;
- покращувати якість управлінських рішень у кооперативі, розуміючи місцеві умови;
- стати джерелом ресурсів (землі, будівлі, гроші, фахівці);
- стати споживачем товарів та послуг кооперативу, підписавши договір з ними одними із перших;
- надавати дешеві кредити на розвиток кооперативу тощо.
І хоч участь ОМС у кооперативах чинним законодавством України врегульована суперечливо, проте все ж існує правова форма для здійснення територіальними громадами підприємницької діяльності – через утворення комунальних підприємств. Комунальне підприємство може бути співзасновником кооперативу. При наданні внеску до статутного капіталу кооперативу таке підприємство має попередньо отримати згоду органу, до сфери управління якого воно належить.
Тема кооперативів набуває розголосу, проте досі є необхідність у впровадженні заходів на місцях для популяризації створення енергетичних кооперативів. До них належить, зокрема, інформування: про сам механізм, види енергетичних та інших кооперативів, можливість долучення до діяльності всіх зацікавлених. Також ОМС можуть ініціювати демократично влаштовані зустрічі та обговорення з потенційними членами.
На такі зустрічі слід запрошувати й представників місцевого бізнесу. Оскільки йдеться про їхні кошти, то під час обговорень потрібно описати переконливі шляхи гарантування того, що внески бізнесу будуть витрачені за призначенням. А підготовлені заздалегідь розрахунки допоможуть ілюструвати додаткові або нові можливості заробітку для них.
Прикладом підтримки муніципалітетом створення енергокооперативу є м. Славутич (Київської обл.), де працює сонячна електростанція “Сонячне місто” – проєкт спрямований на побудову сонячної електростанції для отримання прибутку за “зеленим” тарифом. Для розміщення СЕС кооператив орендує до 2049 року в КП “Агенція Регіонального Розвитку” дахи муніципальних об’єктів на пільгових умовах. “У свою чергу члени кооперативу на загальних зборах можуть ухвалювати рішення щодо фінансування проєктів соціального розвитку Славутича. Розмір фінансування – до 5% чистого прибутку кооперативу за попередній фінансовий рік. Це зафіксовано у статуті”, – доповнює начальниця Департаменту енергоменеджменту міста та членкиня кооперативу, Галина Журавська. – З допомогою КП “Агенство комунального розвитку”, яке є членом кооперативу, проводились дослідження стану дахів для встановлення сонячних панелей. Співпраця відбувалась також із КП “Славутич-електромережі.” Підприємство допомагало в отриманні дозволів на підключення СЕС та технічної документації, необхідної для подальшого впровадження проєкту. Міська влада приєднувалась до проведення зустрічей, на яких представляли ідею енергетичного кооперативу. Участь у них брали також жителі міста й організації, які зацікавлені темою і можуть пізніше у своїх містах займатись створенням подібних проєктів. “Цьогоріч до кооперативу приєднався Юрій Фомічев, міський голова м. Славутич”, – розповідає Галина Журавська. Міська влада від початку заохочувала реалізацію проекту.
Ця стаття створена у рамках проєкту “CIVIL SOCIETY ENERGY 2021”, що реалізує Wechange eG у партнерстві з Екоклубом та Польським фондом енергоефективності FEWE (Катовіце, Польща) за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Долучившись до проєкту, 30 учасники/ць з України, Німеччини та Польщі проходять навчання по енергетичних кооперативах. 7-10 вересня 2021 р. у Берліні засновники та члени кооперативів, представники органів місцевого самоврядування (ОМС), експерти ділилися із ними інформацією про наявні умови розвитку енергокооперативів, розглядали організаційні та правові аспекти їх створення.
Якщо Ви бажаєте дізнаватися більше про енергетичні тренди та можливості для енергетичного розвитку територіальних громад, запрошуємо підписатися на розсилку новин Екоклубу