Оксана Майборода – громадська активістка, яка кілька років просувала якісне озеленення у Рівному. У складі ініціативи “Сад історій” вона разом з іншими учасниками групи з розробки концепції відновлення Парку на Грабнику започаткували реконструкцію цього зеленого простору для відпочинку у місті з елементами безбар’єрності та адаптації до зміни клімату.
До повномасштабної війни Оксана вирішила балотуватися до Рівненської міської ради, бо втомилася бігати за депутатами та чиновниками і спонукати їх до зміни підходів до догляду за зеленими зонами.
В інтерв’ю для Екоклубу вона розповіла, що вдалося втілити за роки депутатства, чи стикалася з упередженнями під час роботи та якою бачить громаду через 10 років.
– Розкажіть, що змусило громадську активістку стати депутаткою? У чому була така потреба?
Будучи активісткою, було складно просувати якісне озеленення у місті, переконувати місцеву владу у його доцільності. Тому стати депутаткою мене змусило бажання реалізувати довкіллєві реформи у місті, покращити стан зелених насаджень, долучатися до втілення природоорієнтованих рішень. Активісти можуть впливати на владу, але часом цей процес буває довгим або ж безуспішним. Втомилася бігати за владою і подала свою кандидатуру у депутатство.
– На що передусім була спрямована ваша робота як депутатки?
Як депутатка хотіла провести реформу міського озеленення, змінити підходи до управління побутовими відходами, реформувати роботу комунальних підприємств.
– Чому саме реформа озеленення міста?
У 2015 році разом з іншими активістками створили громадську ініціативу “Сад історій”. Її початкова мета – допомогти людям висаджувати у місті дерева з нагоди важливих подій у їхньому житті. Щодо погодження локацій спілкувалися з міською владою, керівницею Рівненського тресту зеленого господарства. Тоді ані влада, ані Трест особливо не сприяли у втіленні нашої ініціативи, хоча на словах ніби підтримали.
Згодом ми почали детально вивчати, як влаштована система догляду за озелененням міста, і побачили багато прогалин. Аналізували кошториси і помітили, що на видалення дерев місто витрачає більше коштів, ніж на посадку. А її якість не відповідає європейським стандартам, тобто “гроші на вітер”.
Також щороку місто передбачає з бюджету по кілька мільйонів гривень на закупівлю однорічних квітів та цибулин тюльпанів. Їх можна висаджувати, але більш раціонально – краще замовляти цибулини, які не потребують викопування. А також комбінувати їх із багаторічними рослинами, які покривають ґрунт, краще вбирають та утримують вологу, дешевші та простіші в утримання за однорічники.
Серед інших проблем – скошування трави під час спеки. У 2019 році Сад історій створив петицію, щоб місто забезпечило полив дерев та обмежило косіння газонів у спеку. Щороку на косіння витрачають 3-4 мільйони гривень.
Із петиції: Ручні мотокоси можуть пошкоджувати газон і лишати “лисий” ґрунт, вириваючи траву з корінням, адже пластикові лопаті таких мотокосарок не є гострі. Косіння трави “під нуль” призводить до знищення біологічного різноманіття навколишнього природного середовища, зникнення дикорослих рослин та безхребетних тварин. Відкритий ґрунт у період спеки прогрівається на рівні асфальту та бруківки, температура може досягати більше 40 °C.
Інша вагома проблема у місті – поводження із твердими побутовими відходами. Поблизу Рівного полігон відкритого типу, на якому щороку фіксуємо випадки загорань у спекотний період. Це не тільки впливає на стан довкілля, а й здоров’я людей: жителі міста дихають забрудненим повітрям. Тож якщо ми не змінимо систему поводження з відходами, проблема збільшуватиметься і потребуватиме набагато більше ресурсів для вирішення.
– Що вдалося досягти за ці роки депутатства?
Я була долучена до ініціативи розробки дорожньої карти поводження з відходами “Рівненська громада без сміття до 2030 року”. Під час повномасштабної війни вирішення довкіллєвих питань у громаді сповільнено: щоб почати втілювати реформу відходів, необхідно провести низку досліджень, розробити техніко-економічні обґрунтування для розуміння обсягу залучення коштів, створити пілотні проєкти зелених островів в мікрорайонах, запровадити роздільний збір відходів (органічні відходи повинні бути окремо). Департамент економіки запропонував річну програму дій на впровадження дорожньої карти, але її міська рада не підтримала.
Продовжуємо реконструювати Парк на Грабнику і залучати спонсорські кошти. Цьогоріч переосмислюватимемо концепцію парку, хочемо втілювати безбар’єрні рішення та розвивати простір для дітей-підлітків. Також плануємо пріоритетно облаштувати стійку дренажну систему вздовж головної алеї до вежі, яка вбиратиме дощову воду, що допоможе Парку пережити всі три найбільш прогнозовані для Рівного кліматичні ризики: екстремальну спеку, засуху та екстремальну кількість опадів.
До війни ініціювала створення громадського бюджету з озеленення, який вже багато років практикує польське місто Люблін. Відбувся конкурс, під час якого отримали близько 30 заявок.
Вважаю, ми частково досягли своєї мети – частина жителів громади дізналася про необхідність втілювати природоорієнтовані рішення, інша – краще зрозуміла підходи до висадки рослин та догляду за зеленими насадженнями. На жаль, війна внесла свої корективи, тому проєкти так і не втілили. Проте ініціатива важлива для покращення якості життя рівнян, які долучалися б до створення зелених зон, парків, відпочинкових просторів. Тому планую ініціювати повернення до втілення громадських зелених проєктів.
– Як змінилися переконання керманичів міста щодо важливості адаптації до зміни клімату, збереження природних насаджень?
Складно переконувати більшість, бо тема не виглядає актуальною в баченні керівників міста, всім відоме «не на часі» у питаннях довкілля. Проте нещодавно на сесії міської ради затвердили Концепцію «Блакитно-зелені коридори Рівненської міської територіальної громади». Це дороговказ для громади у втіленні заходів з адаптації до зміни клімату та збереженні біорізноманіття, розвитку мережі доступних та безпечних шляхів для пересування мешканців. Її виконання допоможе створити комфортне середовище на принципах сталості, зручності та поваги до довкілля.
Крім того, за участі експерток ландшафтної архітектури розробили схеми для працівників комунальних підприємств, за якими їм буде простіше облаштувати квітники з багаторічниками згідно з кращими європейськими практиками. Також передбачено перелік рослин, які ми протестували для висадки на інших міських локаціях. Якщо місто висаджуватиме багаторічні рослини, жителям легше буде адаптуватися до зміни клімату.
– Чи долучилися до зміни підходів у роботі комунальних підприємств, про які ви згадували?
Звісно, я долучалася до змін у роботі тресту зеленого господарства. Проте мої пропозиції керівництво ігнорувало. Вдалося завдяки підтримці колег переконати частину ухвалювачів рішень щодо важливості розвитку багаторічного озеленення у громаді. І вже цього року зелентрест висаджуватиме більше багаторічних рослин. Вже створено кілька квітників з багаторічними квітами та травами, також восени мають висаджуватися кущі та дерева.
– Чи стикалися із певними упередженнями під час депутатства?
Мала відчуття несприйняття моєї професійності та експертності у темах сталого розвитку. Доводиться прикладати чимало зусиль, щоб просувати якісні змніни у громаді. Проте з часом знайшла однодумців, які допомагають переконати інших у важливості втілення заходів з адаптації до зміни клімату.
Також було важко знайти підтримку у тому, що роблю. Проте з першими ж результатами з’явилася надія на втілення інших корисних речей у громаді. Рівняни бачать зміни і долучаються до них: приходять на толоки та висадки дерев. Тільки разом ми можемо досягти якісних змін, створити затишок, зробити місто комфортнішим для проживання.
– Чи прослідковували, як до озеленення у місті ставляться рівняни?
Позитивно, проте ще треба час, щоб змінити уявлення про якісне озеленення та його переваги. Важливо, щоб більше людей допомагали просувати більш сталі рішення. Зокрема, щоб у них з’явився запит на створення міських луків. Чим більше їх буде, тим менше шкідників, кліщів та комарів. Створення луків замість скошення трави допоможе зберегти місцеве біорізноманіття та комфорт у громаді.
Якщо рівняни не вимагатимуть змін, місто занепадатиме.
– Якою ви бачите громаду через 10 років?
Зараз працюємо над ідеєю створення Саду пам’яті. За допомогою озеленення хочемо підтримати людей, які втратили близьких на війні. Це спільно створений простір, де люди зможуть побути наодинці з думками, в єдності з природою.
Також у межах Концепції “Блакитно-зелені коридори Рівного” плануємо поліпшити стан водойм у місті, розвивати безбар’єрні екологічні стежки. Чимало людей втікають від міського шуму та відпочивають на природі. Наша ж мета – “повернути” природу та чисті водойми у місто. Такі цілі ставлять європейські міста і нам важливо об’єднати зусилля та покращувати довкілля у нашому, бо ми тут живемо. Наші громади потребують зеленої трансформації.
Стаття написана у межах проєкту “Розбудова екофеміністичного руху”, що фінансується “WECF International” (“Жінки в Європі за спільне майбутнє”)/
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам цієї статті і не обов’язково відображають погляди WECF International. Відповідальність за зміст несе виключно ГО “Екоклуб”.
