РОЗСЛІДУВАННЯ. Європейський ядерний реактор під тиском – не перша невдача Areva у сфері ядерної енергетики. Французька ядерна компанія була задіяна у ще одному ганебному фіаско у Чорнобилі. Проте преса вирішила не гаяти час на його висвітлення.

Автор – Мартін Лірз

У серці зони відчуження, на відстані всього 2,5 км від руїн чорнобильського реактора №4 лежить дивна купа бетонних блоків та дві горизонтальні балки з багатьма овальними отворами, що тягнуться на сотні метрів. Ця незвичайна будівля називається СВЯП-2, що означає “Проміжне сховище відпрацьованого ядерного палива 2”. Це сховище для ядерних відходів, будівництво якого Україна замовила компанії Areva. Французька ядерна група зробила велику помилку у дизайні резервуара, внаслідок чого його експлуатація стала неможливою. Цей резервуар, який міжнародна спільнота вважала таким же життєво важливим для ядерної безпеки Чорнобиля, як величезна арка над пошкодженим реактором, не працює донині, в основному через початкові помилки Areva.

29 років тому, після вибуху чорнобильського реактора № 4 атомна електростанція, що вміщала три додаткові блоки, продовжувала працювати більше 14 років.[1] Демонтаж цих трьох реакторів і поводження з ядерними відходами – це ще один важливий проект ядерної безпеки Чорнобиля, що діє одночасно з величезною аркою, призначенням якої є накриття “саркофагу” зруйнованого реактора.

Areva обіцяла збудувати установку “під ключ”, де використане ядерне паливо з чорнобильських реакторів № 1, 2 і 3 зберігалось би мінімум 100 років

У 1999 р. департамент Areva, що займається ядерними реакторами та проектуванням (Areva NP, а потім Framatome) підписав договір з українським державним підприємством “Енергоатом” на будівництво СВЯП-2, центру сухого зберігання у контейнерах, де використане ядерне паливо з чорнобильських реакторів № 1,2 і 3 зберігалось би мінімум 100 років. Це було перше рішення зі зберігання пального ядерних реакторів радянського дизайну РБМК.[2] Areva зобов’язалась виготовити установку “під ключ” до літа 2005 року і почала будівництво весною 2000 року. Це сховище фінансували 16 країн-донорів з фонду, що був зарезервований для “термінового покращення ядерної безпеки”. Ним керував Європейський Банк Реконструкції і Розвитку (ЄБРР), що також зробив свій внесок. Європейський Союз (ЄС) і дев’ять його країн-членів зробили найбільший внесок до цього фонду. Це було окремо від фонду, призначеного для фінансування робіт з герметизації 4 реактора.

СВЯП-2 – установка, критично важлива для демонтажу чорнобильських ядерних реакторів.

Відкриття СВЯП-2- це важливий для демонтажу Чорнобильської АЕС крок. Коли у 2000 р. почалось будівництво установки, метою було видалення близько 21 000 використаних паливних касет з басейнів та активних зон Чорнобильських реакторів 1,2 і 3, а також з басейну відпрацьованого палива, який використовувався з 1986 року. Без досягнення цієї мети повне відключення реакторів і, як наслідок, їхній демонтаж – не може бути виконано, оскільки тут постійно охолоджується відпрацьоване високорадіоактивне паливо високого рівня. Хоча станом на 2013 р. значна частина відпрацьованого палива з 1-3 блоків зберігається у відокремленому басейні відпрацьованого пального.

Центр зберігання ядерних відходів складається з двох будівель, у першу подається паливо, висушується та пакується у водонепроникні металеві ящики (див. фото внизу). Друга, зона зберігання, де паливо розміщується у бетонних порожнинах (див. фото вгорі). Коли Areva виграла контракт на більш ніж 80 мільйонів євро, вона очолила керівництво групою компаній, серед яких Vinci Construction та Bouygues Travaux Publics взяли на себе будівельні обов’язки. Areva відповідала за проектування ядерних установок на будівельному майданчику. У питанні збереження модифікованого палива РБМК, Areva залежала від технології сухого зберігання зі Сполучених Штатів, на яку вона придбала ліцензію.[3]

1

Будівля для зберігання використаного ядерного пального з СВЯП-2 (Чорнобиль). Авторське право © Journal de l’énergie / Martin Leers 2010

Через три роки після початку будівництва Україна несподівано припинила роботу, яку вела Areva через “дефекти проектування, ставлять під питання безпечне функціонування центру зберігання”

Через три роки після початку будівництва, у квітні 2003 р. Україна раптом зупинила проект. Замовник Areva, Україна, висунула звинувачення щодо “дефектів проектування, які ставлять під питання безпечне функціонування установки для зберігання”. За словами представника від української влади, призупинка робіт пов’язувалась із “розбіжностями між технічними рішеннями Areva і технічними характеристиками, необхідними для поводження з відпрацьованими тепловиділяючими збірками”. Areva більш не відновлювала роботу над проектом.

За словами речника Уряду України, під час будівництва СВЯП-2 Areva не врахувала сушіння відпрацьованого палива перед його запаковуванням в герметично ущільнені контейнери. (Все використане ядерне пальне у Чорнобилі зберігається під водою у басейнах). Обшивка, яка оточує гранули використаного ядерного палива, пропускає воду. Тепер наявність води у водонепроникній упаковці для зберігання, що містить ядерні відходи, створює реальну проблему: вона може зруйнувати контейнер і спричинити викид радіоактивних речовин в навколишнє середовище. Це ситуація, якої потрібно уникнути будь-якою ціною для того, щоб забезпечити максимально безпечне зберігання 21 000 установок з високорадіоактивнимм ядерними паливними збірками Чорнобиля.

Areva звинувачує свого клієнта

Areva вдала здивування: ядерне пальне не повинно було містити такої великої кількості води. У підписаному з Україною контракті було вказано, що відсоток води, наявної у ящиках з паливом, не повинен був перевищувати 1%, хоча насправді концентрація досягала 5 чи 6%, за словами французького постачальника. Без сумніву, це була вина клієнта: “Головною проблемою цього контракту було пізнє повідомлення про неточність, і недостовірність початкових технічних даних, наданих керівником проекту. В результаті, як сказано у щорічному звіті Аreva за 2005 рік, необхідні значні зміни до проекту та мети контракту СВЯП-2, хоча будівельні роботи майже завершені. Коли Le Journal de l’énergie зв’язався з українською компанією, що фінансує СВЯП-2, там заперечили ці звинувачення.

Установка Areva непридатна для експлуатації через дефект деформації у дизайні

Через цей критичний дефект розробки знадобилась перевірка усього проектування ядерних установок Areva. Установка була збудована, але була абсолютно непридатна для експлуатації. Інші дефекти конструкції були виявлені пізніше. Представник Чорнобильської АЕС анонімно розповів Le Journal de l’énergie , що деякі отвори в установці, спроектованій Areva, не відповідали необхідним розмірам для переміщення ядерного палива з одного місця на інше. У звіті України про ядерну безпеку було відмічено, що бетон у деяких модулях для зберігання мав тріщини, які були пов’язані з неякісним виконанням.

У листопаді 2004 р. Areva запропонувала вирішити проблему відсутності адекватного сушильного апарату для обшивки використаного пального, але рішення Areva коштувало дуже дорого. В той час, як загальна вартість проекту в той час зросла до 80 млн. євро, вартість виправлення дефектів виготовлення оцінювалась в 90-100 млн. євро. Більше того, ця робота відклала б відкриття СВЯП-2 на сім років. У липні 2005 р., коли було оголошення про збільшення вартості і величезну затримку, країни-донори, що фінансують проект, відкинули рішення Areva і попросили провести незалежний аудит, щоб визначити, хто був відповідальний за протікання у сховищі. У жовтні 2005 р. дію контракту Areva було призупинено.

У висновку незалежного аудиту дії Areva засуджуються

Аудит, проведений шведською компанією SKB International, був завершений в січні 2006 року і його висновки стали невідворотними для Areva. Навіть якщо звіт вказував на недбале управління проектом з боку державного українського підприємства і судові порушення, він все рівно означав провал для французької ядерної компанії. За словами незалежних експертів, призначених ЄБРР, Areva поспіхом почала будівництво сховища, не оволодівши технологією ядерного палива РБМК. Areva справді зробила помилку: виробник просто не повністю взяв до уваги наявність води в обшивці палива РБМК і недооцінив важливість сушильного пристрою для ядерного пального. Отже, Areva була відповідальною за будівництво непридатного до використання сховища для ядерних відходів.

В замкненому колі ядерної промисловості, ні для кого не секрет, що касети ядерного палива з реакторів РБМК мали серйозні проблеми з водонепроникністю. Серед усіх РБМК реакторів у Радянському Союзі, Чорнобильська АЕС зіштовхнулась з найбільш критичними дефектами водонепроникності. Компанії Areva було доручено збудувати сховище, здатне прийняти усі касети відпрацьованого пального з реакторів №1, 2 і 3. Дефекти водонепроникності вплинули на 10% усіх пучків ТВС, завантажених у реактор №1; 8% для реактора №2 і 4% для реактора №3.[4] Важко уявити, що Areva не була обізнана з питаннями гідроізоляції, беручи до уваги велику кількість збірок ядерного палива, які сховище зрештою мало б зберігати.

В результаті розірвання контракту, Areva повинна сплатити Україні компенсацію в розмірі близько 45 млн. євро.

Areva рішуче заперечила результати аудиту під час її презентації для країн-донорів у лютому 2006 року і неочікувано попросила дозволу на залучення російських експертів до проекту, щоб вони перейняли досвід роботи з відпрацьованим пальним типу РБМК. Проте, група країн-донорів, які втратили довіру до Areva після аудиту, очікували на розірвання контракту і попросили ЄБРР оцінити витрати. У червні 2006 року Україна презентувала донорам нове рішення з висушування ядерного пального, рішення, розроблене Holtec International, американською компанією з Нью-Джерсі, яка спеціалізується на сухому зберіганні відпрацьованого ядерного палива. Країни-донори погодили це рішення і через шість місяців вирішили розірвати зв’язки з Areva. Тому, згідно з домовленістю з країнами-донорами, Areva повинна сплатити Україні компенсацію близько 45 млн. євро.

Поспіх Areva у цьому проекті мало негативні наслідки на ядерну безпеку Чорнобиля

Поспіх Areva у цьому проекті мав негативні наслідки для ядерної безпеки на території Чорнобиля. Відкриття сховища ядерних відходів було заплановане на 2005 рік. В ньому повинно було розміщуватись використане паливо, що зберігається у ядерних реакторах РБМК на українській електростанції. “Великий крок у бік збільшення ядерної безпеки в зоні Чорнобилю” – на думку ЄБРР, що керує фінансуванням проекту. Призупинення роботи і затримка постачання СВЯП-2 змусила українців накопичувати відпрацьоване пальне з реакторів №1, 2 і 3 в застарілому басейні-сховищі, при чому була сильно перевищена його початкову ємкість. Збудований за часів Радянського Союзу, цей басейн не здатний вмістити усе відпрацьоване паливо і повинен бути закритий у 2016 році. Для демонтажу реакторів знадобиться видалення усього відпрацьованого палива, яке там зберігається. Таким чином, потрібне буде нове сховище. У 2005 році український міністр заявив, що кожен рік затримки запуску СВЯП-2 коштує Києву 15 мільйонів євро.

Контракт Areva був переданий Holtec International у вересні 2007 року. Для того, щоб врахувати висушування палива перед його зберіганням, американській компанії знадобилось 3 роки аби повністю переглянути проект сховища. У новому сховищі будуть збережені бетонні конструкції, збудовані Vinci і Bouygues, а також деяке обладнання. Робота на будівельному майданчику поновилася в жовтні 2014 року, через 14 років після її початку і через 11 років після закриття будівельного майданчика, яким керувала Areva. Тим часом, загальна вартість сховища збільшилась приблизно в чотири рази. На сьогоднішній день за попередніми оцінками, воно коштує більше ніж 300 мільйонів євро. Відкриття сховища планується найраніше між 2017 і 2018 роками Сьогодні, як і тоді, українці сподіватимуться на краще і сподіватимуться, що басейн, який містить більше 3/4 ядерних відходів АЕС, не матиме несправностей в системі охолодження.

Areva, з якою кілька разів зв’язувалися через електронну пошту і телефон, вирішила не відповідати на питання Le Journal de l’énergie. У Holtec International також відмовилися відповідати на наші запитання. SKB International, компанія, яка проводила аудит, не відповіла на жоден з наших електронних листів.

Ця стаття була вперше опублікована онлайн французькою мовою у травні 2015 року у Le Journal de l’énergie.

________________________________________

[1] Ці три додаткові блоки були зупинені відповідно в жовтні 1991 р., листопаді 1996 р. і грудні 2000 р.
[2] RBMK : Російський акронім, що значить « Реактор Великої Потужності Канальний ».
[3] Технологія зберігання використаного ядерного пального під назвою « NUHOMS ». http://us.areva.com/EN/home-2341/areva-inc-areva-tn-nuhoms-used-fuel-storage.html
[4] З початку роботи чорнобильських блоків 1-3 до кінця 1991 р. Посилання: Fuel failure in normal operation of water reactors: experience, mechanisms and management, AIEA, 1993.

Фотографії: Установка СВЯП-2, Чорнобильська АЕС (Україна) Авторське право © Journal de l’énergie / Martin Leers 2010