Екоклуб знову у суді з приводу Кроноспану. Що відбувається і чому так довго?
Станом на листопад 2020 року тривають два судові процеси, у яких задіяні Екоклуб та Кроноспан (точніше, його дочірнє ТОВ «Технопривід Інвест Груп»). Перший − це позов до Екоклубу з приводу захисту ділової репутації ТОВ «Технопривід Інвест Груп». На думку позивача, окремі публікації Екоклубу псують його ділову репутації, тому він вимагає прибрати їх із нашого сайту та сплатити судові витрати. Другий − це позов уже Екоклубу до Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації з вимогою скасувати позитивний висновок оцінки впливу на довкілля, який дозволяє Техноприводу спорудити деревопереробне підприємство.
Чи справді публікації Екоклубу зашкодили діловій репутації Техноприводу?
Ні, публікації Екоклубу не містить критики Техноприводу чи Кроноспану, вони містять оцінки Звіту з ОВД планованого підприємства. Спочатку позивач оцінив цю шкоду у 150 тис. грн (ми не маємо жодних ідей, як була розрахована ця сума), потім знизив вимоги до 1 грн, тобто зараз це майже символічна вимога. “Майже” − бо від Екоклубу вимагають компенсувати витрати на оплату судового збору розміром 4 204 грн. Найімовірніше, Технопривід намагається досягнути двох цілей. По-перше, довести через суд, що Екоклуб помилявся, пишучи про шкоду для довкілля та здоров’я людей від діяльності планованого підприємства. І по-друге, зменшити критику у свій бік, натякаючи на ймовірну майбутню необхідність захищатися через критику в суді. Тобто, багато українців можуть залишити свою думку щодо нового заводу при собі, розуміючи, що, у разі чого, їм доведеться захищатися у суді. А це витрати часу та грошей.
Так може Екоклуб помилявся? Технопривід же заявляє про застосування найкращих доступних технологій.
Екоклуб тут не може помилятися або не помилятися, оскільки всі публікації Екоклубу ґрунтуються на доволі простій речі – порівнянні заявлених у Звіті з оцінки впливу на довкілля (ОВД) концентрацій забруднювачів з безпечними їхніми концентраціями, взятими з нормативних актів. Ба більше, у Звіті з ОВД прямо повідомляється про перевищення концентрацій забруднювачів безпечних рівнів у кілька разів. Ще раз: розробники Звіту з ОВД самі повідомляють, що плановане забруднення від заводу перевищить допустимі рівні (див. Звіт з громадських обговорень http://eia.menr.gov.ua/uploads/documents/4297/reports/-38Bh0_WAS.pdf стор. 106-110.)
Чому ж тоді Екоклуб програв у суді першої інстанції?
Коротка відповідь: ми не знаємо. Суд вирішив спростувати як недостовірну інформацію наші критичні оцінки звіту з ОВД, хоча всі мають право на критику, бо це є одним з елементів права на свободу слова. Цікаво, що з 5 спростованих тверджень – 2 це вирвані з речень словосполучення, тобто не твердження Екоклубу взагалі. Згідно ст. 6 п.7. Орхуської конвенції: “Процедури участі громадськості дають їй можливість подавати в письмовій формі або, у разі потреби, під час громадських слухань або розгляду питання за участю заявника будь-які зауваження, інформацію, аналіз або міркування, які, на її думку, стосуються запланованої діяльності.” Повторимося, всі цифри, які в своєму аналізі використовував Екоклуб, взяті зі Звіту з ОВД та нормативних актів.
Ще детальніше. Процедури ОВД проводяться, коли плановані підприємство чи діяльність збираються використовувати спільні природні блага. У цьому випадку Технопривід збирається використовувати чисте повітря, забруднюючи його, що дозволятиме підприємству отримувати прибуток. У таких випадках підприємство зобов’язано довести, що шкода від його діяльності не перевищить допустимих встановлених державою меж. При цьому законодавство створює можливості для всіх зацікавлених взяти участь у консультаціях і подати свої коментарі. Такі коментарі можуть не відповідати дійсності, адже сільський працівник не зобов’язаний знати вимоги до викидів формальдегіду. Він хоче, щоб ніхто не забрав у нього спільний ресурс – чисте повітря. Департамент екології та природних ресурсів має зібрати всі коментарі,; надати на них відповіді,; оцінити, чи виконуєються у проекті вимоги законодавства,; та ухвалити рішення про можливість реалізації планованої діяльності.
Тобто, Технопривід шкодитиме довкіллю більше ніж дозволено?
Принаймні, такий висновок можна зробити з опублікованого ними Звіту з ОВД. Підприємство планує переробляти 3,277 млн. куб. метрів деревини, при тому що згідно з даними Державного агентства лісових ресурсів за 2018 рік підприємствами галузі від усіх видів рубок заготовлено 16,5 млн куб. метрів деревини. При цьому, загальний обсяг реалізації деревини у круглому вигляді на внутрішній ринок у 2018 році становив 13,7 млн куб. метрів. З тих 3,277 – не все у круглому вигляді – там і тирса, і дрова технологічні, і ще щось.. Один із основних забрудників, що його планує викидати завод – формальдегід – є канцерогеном та належить до другого (з чотирьох) класу небезпеки. Його безпечна концентрація 0,003 мг/м3. Підприємство планує його викидати 11 тонн на рік. Концентрація цієї речовини, згідно Звіту з ОВД, буде перевищувати безпечний рівень у 5 разів.
В ідеальному світі Звіт з ОВД Техноприводу мав би містити добре об ґрунтовані цифри, зрозумілі простим людям. Наприклад, скільки людей у Городку може померти від раку у внаслідок роботи підприємства. Саме така зрозуміла нефахівцям інформація дає можливість ухвалювати виважені рішення. Зараз же у Звіті подібних оцінок немає і можемо лише гадати.
Але ж без інвестицій ми ще дуже довго будемо лишатися бідними?
Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» має робити так, щоб вигідно було не лише інвесторам або владі, а й звичайним людям та довкіллю. Скажімо, у нашому випадку необхідно розглянути територіальні альтернативи, які згадані у Законі. Формальдегід – хімічно активна речовина і досить швидко розкладається у довкіллі до безпечніших сполук. Тому розміщення заводу не в селі, а віддалік населених пунктів, могло б суттєво зменшити шкоду людям. Але цієї опції розглянуто не було. Тобто, правдиве застосування процедур ОВД дозволить знайти баланс між бажанням отримати прибуток та життєвою необхідністю зберегти природу і здоров’я людей.
Тому Екоклуб подав позов до Департаменту?
Так, ми домагаємося рішення, яке б відповідало інтересам усіх сторін, а не лише інвестора та влади. Місцеві мешканці не мають отримати джерело отрути у себе на городі.
Більше того, це може бути вигідніше інвесторам. Адже чим менше грошей витрачено, тим легше ухвалити прийняти рішення про зупинку діяльності, яка ґрунтується на хибному рішенні. Процедури ОВД і мають проводитися на етапі підготовки рішень, щоб захистити інвесторів від невиправданих фінансових рішень.
Але ж українські суди… можуть продовжити ухвалювати дивні рішення?
За потреби ми звернемося до Європейського суду з прав людини та Секретаріату Орхуської конвенції. Це органи, які можуть допомогти відновити справедливість, якщо цього не зможе зробити українське судочинство.