Головне фото: акція у Берліні, Vitche Berlin.
Енергетична компанія “EnBW” не готова до переговорів із українськими природоохоронними організаціями, а пошук альтернативних джерел вугілля та газу лише перекладає проблему на інші кризові галузі.
Третій за величиною постачальник енергії в Німеччині – компанія “EnBW”– продовжує залишатися одним з найбільших клієнтів росії, навіть через два місяця після початку руйнівної агресивної війни проти України. Це критикують українські та німецькі природоохоронні організації.
Про те, наскільки компанія потрапила у залежність від росії, свідчать дані поточного річного звіту: близько 85% кам’яного вугілля, імпортованого в 2021 році, надійшло з росії, а це – 3,57 млн. тонн (загальна кількість – 4,19 млн. тонн). Із рф також надійшло щонайменше 50% від загальної кількості (495 ТВт-ч) імпортованого викопного газу.
Незважаючи на систематичні військові злочини та тисячі смертей, спричинених російською агресією, компанія “EnBW” продовжує підтримувати закупівлі газу та вугілля з країни-агресорки. У компанії це обґрунтовують “особливою відповідальністю за надійне постачання електроенергії, газу, централізованого опалення та води в нашій країні”, заявили EnBW у листуванні з організацією “Urgewald” і коаліцією українських природоохоронних організацій.
“Чому “надійне постачання” є достатнім аргументом для продовження фінансування найгірших військових злочинів? За всі роки попереджень про росію в EnBW не замислювалися більше, ніж про наступні закупівлі вугілля чи газу. Очевидно, що залежність створювалася і підтримувалася абсолютно сліпо до енергетичної кризи і без всяких передбачень, тому що компанія не могла встояти перед дешевими цінами на російський газ та вугілля. Таким чином, компанія не тільки допомогла наразити Україну на небезпеку, а й опинилася в ситуації, у якій, згідно з її заявами, безпечність постачань залежить від милості путіна. Хто насправді візьме на себе відповідальність за банкрутство EnBW у галузі прав людини та катастрофічне управління ланцюжком постачання?”, – коментує Себастьян Реттерс, учасник кампанії з енергетики німецької природоохоронної організації “Urgewald”.
Німецькі та українські природоохоронці вважають, що компанія не вчиться на своїх помилках: тепер постачання російського вугілля та газу планують замінити постачаннями з інших проблемних регіонів – Колумбії та Південної Африки. Збільшення постачань зрідженого природного газу (LNG), імовірно, виглядає не краще з точки зору екології та прав людини, але EnBW поки не надала жодної конкретної інформації про можливих постачальників. Незважаючи на ситуацію, EnBW продовжує дотримуватися своїх планів з переведення вугільних електростанцій на газові.
“Відмова EnBW та уряду штату розмовляти з українськими екологічними організаціями – Екоклубом, Екодією та Еколтавою – просто непристойна. Вони документують у найнесприятливіших умовах руйнування навколишнього середовища, спричинене винищувальною війною росії, а також небезпеки, спричинені атаками на українські атомні електростанції. Екологічні організації неодноразово просили EnBW та уряд землі Баден-Вюртемберг про зустріч”, – говорить Себастьян Реттерс.
“Дуже прикро, що представники EnBW, а також уряд землі Баден-Вюртемберг вирішили не розмовляти з нами, хоча інші компанії та представники федерального уряду вже зробили це. Це лише підкреслює лицемірство та страх перед необхідністю захищати свою майбутню участь у відносинах із росією. Гроші EnBW також використовують для фінансування війни проти моєї країни. Це невиправдано, що вони продовжують платити агресору, що вбиває тисячі чоловіків, жінок та дітей у нашій країні, руйнує цілі міста вщент і хоче знищити нашу ідентичність та культуру”, – каже Наталія Лушнікова, експертка із енергетики української природоохоронної організації “Екоклуб”.
Довідково:
У 2021 році EnBW імпортувала близько 495 ТВтч природного газу, 20% якого надійшло від “Газпрому”. Половина газу, який EnBW закуповує через газові хаби для своєї діяльності в Німеччині, також надходить із росії.
Ознайомитися із пресрелізом мовою оригіналу можна за цим посиланням.
Стаття підготована у рамках проєкту «Закриття циклу: справедливий енергетичний перехід, розроблений містами та регіонами» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Екоклуб» і вона за жодних обставин не може вважатися такою, що відображає позицію Європейського Союзу.