Рівненський природний заповідник – найбільший за площею в Україні. Він є домівкою для багатьох рідкісних, червонокнижних видів рослинного та тваринного світу. Його територія – понад 42 тисячі гектарів.
До роботи у заповіднику залучені 140 людей. Працівники охороняють та моніторять природні комплекси, спостерігають за природним середовищем, здійснюють природоохоронні заходи.
Як функціює заповідник в умовах війни? Із якими труднощами стикаються його працівники? Розповів Михайло Франчук, заступник директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника
– Михайле, розкажіть, які природні скарби зберігає та захищає Рівненський заповідник?
– Болота – важливий тип місцевості, котрий забезпечує сталий водний режим території і є бар’єром для людського впливу та розвитку пожеж. В межах заповідника представлені всі типи боліт, які характерні для українського Полісся.
Чотири водно-болотні угіддя – масиви «Сомине», «Сира Погоня», «Білоозерський» та «Переброди» – на території Рівненського заповіднику мають міжнародне значення і входять до переліку, який охороняється Рамсарською конвенцією. Рамсарська конвенція була підписана у 1971 році представниками 169 країн для збереження мігруючих та водоплавних птахів.
За радянських часів, під час меліорації, більшість боліт були знищені повністю, частина зазнала трансформації. За приблизними підрахунками, рівень ґрунтових вод знизили на один метр. Це дозволило переформатувати болотяну територію під сільське господарство, проте безуспішно. Наразі більшість цих земель деградовані. У заповіднику, на масиві «Сира Погоня», перша меліорація відбулась ще у 1910 році. Наступна, польська меліорація, відбулася у 1930-х роках, радянська – 1960-1980 роках. Відтоді минуло 100 років, проте наслідки відчутні досі.
– А як щодо флори та фауни? Для яких червонокнижних видів заповідник є домівкою?
– Наразі заповідник на своїх масивах охороняє близько 2000 видів фауни і понад 1500 видів флори. Серед них 104 види тварин та 53 види рослин, грибів занесені до Червоної книги України. Серед унікальних видів та тих, які характеризують наші природні комплекси – вугор європейський, очеретяна ропуха, лелека чорний, гоголь, підорлик великий, орлан-білохвіст, змієїд, тетерук, глушець, журавель сірий, пугач, сова бородата, сиворакша, очеретянка прудка, горностай, видра річкова, рись євразійська, лось європейський, 16 видів кажанів.
Якщо говорити про флору , це – реліктові льодовикові види – молодильник озерний, журавлина дрібноплода, гудаєра, хамарбія болотяна, щитолисник, діфазіаструми Зейлера, три колосковий, плаун річний, хамедафна чашкова, верби лапландська і чорнична, та інші.
Окрім планової діяльності в межах державної програми моніторингу «Літопис природи», ми вивчаємо види, що мають особливу наукову цінність. До прикладу, рись євразійську та підорлика великого. Це дозволяє зробити аналіз екосистеми загалом, оскільки ці види є індикаторами стану наших територій.
– Із якими викликами заповідник стикається сьогодні?
– Один із найбільших викликів – недостатність фінансування, що було таким ще до початку повномасштабної війни. Зараз державних коштів вистачає на забезпечення заробітньої плати працівникам, а також на комунальні послуги.
Кошти на базові потреби, паливо, певні адміністративні послуги, нам надають партнери – природоохоронні неурядові організації.
– Як можна долучатись і як вже долучаються до роботи інші організації?
– Уже рік поспіль Франкфуртське зоологічне товариство підтримує заповідник для забезпечення матеріально-технічних засобів. Допомога була вагомою для підтримки наукових досліджень та екологічного просвітництва.
Три роки поспіль ми плідно співпрацюємо з громадською спілкою WWF-Україна, вивчаємо чисельність рисі євразійської. Команда надала 15 фотопасток для моніторингу в заповіднику. Також впроваджуємо телеметричні дослідження.
Фотопастки розставлені за певною науковою системою. Так вдається досліджувати видовий склад тварин, частоту трапляння, поведінку, чисельність виду. Завдяки відомостям із фотопасток вдалося відслідкувати шляхи пересування рисі та встановити точну чисельність на території заповідника. На одну особину одягнули телеметричний ошийник. Він дозволить отримати ще більше інформації про життя тварин та стежити за ними з метою охорони.
Продовжуємо роботи щодо моніторингу глобально вразливого виду – підорлика великого. Це вдається завдяки Українському товариству охорони птахів.
Екоклуб теж долучався до просвітницької діяльності заповідника. У 2022 році допоміг надрукувати 500 примірників інформаційних буклетів для місцевих школярів.
Закликаю поширювати інформацію про види рідкісних рослин та тварин, важливість збереження цілісності природного середовища боліт та лісів. А також відвідувати Музей природи, який знаходиться на території адміністрації.
Дізнайтесь більше про заповідник на сторінці Фейсбук та читайте на BlogSpot.
Ця стаття створена в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за фінансової підтримки Швеції.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам цього оголошення і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за зміст оголошення несе винятково ГО “Екоклуб”.
