“Запуск першої в Україні ядерної установки у 2020 році посилить українську енергонезалежність й дасть змогу щорічно акумулювати у бюджеті країни понад 5,5 мільярда гривень”, – на цьому в ході церемонії початку будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива ДП «НАЕК «Енергоатом» наголосив Віце-прем’єр-міністр України Володимир Кістіон. Під переможні реляції уряду Екоклуб спробував пояснити, чому еко-активісти не вітають рішення про спорудження сховища.
Уряд звітує про #перемогу – початок спорудження Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у Чорнобильській зоні. Чиновники обіцяють, що, збудувавши його, Україна буде економити мільярди гривень, які зараз за зберігання радіоактивних відходів ми платимо Росії. Тобто, маючи власне сховище, ми зможемо зберігати радіоактивне сміття та не платити країні-агресору. Чому ж природоохоронці знову незадоволені?
Ми створили велику проблему і перекладаємо її на плечі наступних поколінь. Відпрацьоване ядерне паливо – один із найнебезпечніших продуктів атомної промисловості. Саме воно світиться у басейнах витримки у сценах із фантастичних фільмів, а ще саме з нього роблять атомні бомби.
Відпрацьоване паливо буде небезпечним ще тисячі років (набагато довше, ніж стоять Єгипетські піраміди). І ми повинні зробити так, аби упродовж цих тисяч років воно не завдавало шкоди довкіллю і людям. Щоб цього досягнути, потрібно витратити купу грошей. Виходить, що ми хорошу частину атомної енергетики (власне, електрику) використовуємо для нашого добробуту, а всі проблеми у вигляді небезпечного відходів передаємо дітям, внукам, правнукам, праправнукам і т.д., до того ж не запитуючи їх про це. Це несправедливо.
https://weheartit.com/
Але ж таке відбувається постійно. Хіба наші предки не вирубували ліси і не осушили болота?
Людство багато разів за свою історію руйнувало прекрасні творіння природи. Та це не робить її знищення чи перекладання збитків на інші покоління справедливою і чесною справою.
Атомні станції уже працюють кілька десятиліть та утворили багато відпрацьованого ядерного палива. Ми ж маємо щось із цим робити?
Так, але вирішувати проблему із відпрацьованим паливом треба уже зараз і назавжди. І ми маємо за це платити. Відпрацьоване сховище – це відкладене рішення. У кращому випадку воно відстрочить прийняття рішення на 100 років. Після цього потрібно буде знову здійснювати заходи із захоронення радіоактивних відходів.
То може продовжити відправляти у Росію? Нехай у своїй тайзі зберігають ці небезпечні матеріали.
Росія ніколи не обіцяла вічно зберігати українське відпрацьоване ядерне паливо чи радіоактивні відходи. Вона це робитиме лише до того часу, поки не вилучить із них матеріали для ядерної зброї. Після цього відправить уже не потрібні відходи нам назад.
Будувати Централізоване сховище – нечесно, відправити в Росію – не можна. То що робити?
Передусім, слід забезпечити наявність у оператора атомних станцій коштів на поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами (тобто, витрати на спорудження сховищ, їх охорону, експлуатацію тощо). Необхідно порахувати, скільки це буде коштувати та додати необхідну суму до тарифу на атомну електрику. І накопичувати ці кошти у захищений від інфляції спосіб. А потім реалізувати такі технічні рішення, що захистять наших нащадків від згубного впливу радіації. Це буде значно чесніше.
Боюсь запитати, а набагато потрібно буде підвищити тариф?
За дуже приблизними розрахунками – втричі. Зараз у тарифі на електрику від атомних станцій закладені витрати лише на зарплату, закупівлю свіжого палива у Росії та інших країн, експлуатаційні витрати та, частково, на заходи з підвищення безпеки АЕС.
Видатки на поводження з радіоактивними відходами – мізерні. Чесних підрахунків скільки буде коштувати захоронення високорадіоактивних відходів (саме ними стане або вже є відпрацьоване ядерне паливо) в Україні не виявлено.
http://www.emcwestcarleton.ca
Чекайте, якщо атомна енергетика насправді така дорога та небезпечна, то навіщо ми її розвиваємо?
Ми не знаємо. Припускаємо, що це вигідно кільком впливовим особам. Кожна вкладена гривня у атомну енергетику – це невкладена гривня у відновлювані джерела енергії та енергоефективність. Саме вони несуть добробут та процвітання, чисті та безпечні для довкілля і людей.
Рівне знаходиться між двома атомними станціями – Рівненською та Хмельницькою. Два енергоблоки РАЕС уже працюють понаднормово і щороку шириться інформація про бажання спорудити на ХАЕС ще два додаткові енергоблоки. Умовою розвитку Рівненщини є підвищення ефективності використання енергії та використання відновлюваних енергоносіїв.
Приєднуйся до Екоклубу у боротьбі за чисте довкілля – ставай членом Екоклубу. Щомісяця ми проводимо лекції для ОСББ, творчі майстер-класи, зустрічі із чиновниками, заняття для дітей про збереження енергії та довкілля. Підписуйся на розсилку новин Екоклубу, аби дізнаватися про плановані події та відвідувати їх.
Статті цієї ж тематики:
Тест на знання атомної енергетики
Підтримка атомної галузі на плаву, або Чи можна витрачати розумніше європейські кошти?
Неймовірне фіаско Areva в Чорнобилі