Екологічна громадська організація “Екоклуб” звернулася до Верховного Суду за захистом свого права на свободу слова у справі Кроноспану.
Передісторія:
Влітку 2019 року у рівненських ЗМІ з’явилися повідомлення про наміри будівництва деревообробного заводу ТОВ “Технопривід Інвест Груп” (зараз ТОВ “Кроноспан Рівне”) у с. Городок, що поблизу Рівного.
Місцеві громади були стурбовані можливими шкідливими викидами, близькістю підприємства до будинків та непрозорістю перемовин влади і звернулися за підтримкою до Екоклубу. Екоклуб проаналізував звіт з оцінки впливу на довкілля (ОВД) та надав і оприлюднив свої коментарі.
У лютому 2020 року представники Кроноспану подали позов до Екоклубу за шкоду діловій репутації через поширення інформації про екологічні наслідки будівництва планованого заводу, який було задоволено судом, а нещодавно залишено без змін і в апеляційній інстанції.
Рішення Господарського суду Рівненської області (Перша інстанція).
Рішення Північно-західного апеляційного господарського суду.
Чому ми подали касаційну скаргу:
На нашу думку, рішення, прийняті Господарським судом Рівненської області та Північно-західним апеляційним господарським судом, є незаконними, оскільки були порушені конституційні права Екоклубу, а також Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Оргуська конвенція.
Саме тому Екоклуб подав скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить:
1. Відкрити касаційне провадження у справі та зупинити виконання оскарженого рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
2. Скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 січня 2021 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Основні підстави скарги до касаційного суду такі:
1. Задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПРИВІД ІНВЕСТ ГРУП» (надалі Кроноспан) порушило права Екоклубу вільно поширювати інформацію та власні зауваження щодо звіту з ОВД.
Екоклуб – це громадськість, яка згідно із Законом України “Про оцінку впливу на довкілля”, має право висловлювати свої думки, зауваження та коментарі протягом громадського обговорення і після його завершення без обґрунтування та доведення.
Тобто, ціллю громадських обговорень є отримання коментарів від громадськості та їх врахування.
Тому висловлені Екоклубом у зверненнях до органів влади та опубліковані у мережі зауваження під час обговорення звіту не можуть бути предметом спростування.
Також подання позову на необґрунтовано велику суму (спочатку з Екоклубу хотіли стягнути 150 000 грн відшкодувань та судові витрати, у ході судових слухань суму зменшили до 1 грн) могло свідчити про намагання Кроноспаном у такий спосіб зупинити публічне обговорення незручних для нього питань, залякати громадськість.
На думку Екоклубу, спростування інформації, яка базувалася на інформації зі звіту про оцінку впливу на довкілля, є незаконним.
Зауваги Екоклубу до звіту у публікації.
2. Судом ухвалено незаконне рішення про спростування тверджень Екоклубу, які є нашою критикою звіту про оцінку впливу на довкілля.
Згідно з Конституцією України, кожному гарантується право на свободу думки і слова. А відповідно до Закону України (ЗУ) “Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Тобто зауваження Екоклубу щодо звіту про оцінку впливу на довкілля не можуть бути спростовані, оскільки відображають ставлення і позицію організації щодо звіту та є оціночними судженнями.
Спростування ж зауважень, які надходять у процесі ОВД планованої діяльності, суперечить меті ОВД, оскільки створює перешкоди для вільного і всебічного обговорення можливих наслідків діяльності, яка може мати негативний вплив на довкілля, через побоювання судового переслідування за висловлені зауваження. Така практика суперечить і міжнародним зобов’язанням України.
3. Вимога спростувати коментарі до звіту з ОВД є порушенням свободи від переслідувань громадськості під час реалізації права на участь у процесі прийняття рішень з екологічних питань.
ЗУ “Про оцінку впливу на довкілля” та Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя* з питань, що стосуються довкілля дозволяють та гарантують громадськості участь в процедурі оцінки впливу на довкілля, заохочують подання будь-яких зауважень для виявлення всіх можливих ризиків від планованої діяльності, а також прямо забороняють переслідування та утиски за реалізацію цього права.
4. Суд безпідставно застосував положення закону щодо захисту ділової репутації Кроноспану.
Усі твердження, які робив Екоклуб, стосувалися не оцінок підприємницької діяльності позивача, а можливої небезпечності планованої діяльності.
Тобто критика Екоклубу стосувалася виключно змісту звіту про оцінку впливу на довкілля, який був підготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю “АБМК”.
ТОВ «АБМК» як автор звіту не заявляло вимог до ГО «Екоклуб» про спростування недостовірної інформації.
Крім того, на момент поширення інформації Кроноспаном взагалі не здійснювалася така діяльність.
5. При розгляді позову від Кроноспану судом першої інстанції не було враховано обставини, які вимагають більшого захисту права на вільне вираження Екоклубом своїх поглядів та переконань і права на поширення інформації у порівнянні з правом Кроноспану на захист своєї ділової репутації.
Не було враховано, що поширена Екоклубом інформація це була критика недоліків звіту про оцінку впливу на довкілля та стосувалася суспільно важливої теми – планованого будівництва та здійснення діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля. Та не стосувалася оцінок підприємницької діяльності Кроноспану в цілому і, відповідно, його ділової репутації,
Сам факт подання такого позову, а тим більше його задоволення, на нашу думку створює “атмосферу страху” за свої особисті інтереси в громадськості при обговоренні суспільної важливої теми, оскільки суттєво звужує можливість для вільної та всебічної публічної дискусії.
Суб’єкти господарювання, а тим більше великі міжнародні корпорації, повинні виявляти більшу терплячість до критики, оскільки вони мають непорівнювано більші експертні, фінансові, адміністративні ресурси, ніж представники громадськості, які беруть участь у суспільно важливих дискусіях.
*Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя (Оргуська Конвенція), стаття 3.