Наталія Литвин: робота в Екоклубі, волонтерство, енергореформи та плани після перемоги

Наталія Литвин: робота в Екоклубі, волонтерство, енергореформи та плани після перемоги

Із початком повномасштабної війни росії проти України сотні українських громадських організацій працюють в умовах нових викликів. Деякі з них призупинили свою діяльність, деякі переоєрінтувалися на потреби ЗСУ, як-от пошук амуніції, чи нагальні потреби для виживання громад – доставка ліків, продуктів, палива, допомога внутрішньо переміщеним особам. 

Екоклуб одна із таких організацій. Частина довкіллєвих проєктів зараз на паузі (розробка планів сталого енергетичного розвитку та клімату для громад, навчальні вебінари з енергоменеджменту та енергоефективності, місцеві рішення по адаптації до зміни клімату), тому ми, маючи контакти із громадами по всій країні та партнерами закордоном, збираємо запити на допомогу та гроші і продукцію для їх забезпечення, взаємодіємо із іншими волонтерськими центрами для підтримки громад у цей надскладний для України час.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ

Ми поговорили із координаторкою енергетичних проектів в Екоклубі та лідеркою коаліції “Енергетичний перехід” Наталею Литвин, котра працює та волонтерить в одному з рівненських осередків збору ліків, як війна вплинула на її діяльність та про робочі і особисті плани після перемоги.

Наталю, як ти дізналася про початок вторгнення та чому не поїхала з Рівного додому, у більш безпечне місце (м. Буськ Львівської області)?

24 лютого біля 7 ранку зателефонувала зі Львова моя подруга Христина, щоб запитати “де я зараз і що буду робити”. Прокинувшись від дзвінка я не одразу зрозуміла, чому вона телефонує так рано і чому її перші слова такі і таким стурбованим голосом. За хвилину вже знала, що кілька годин назад, вночі, росія почала ракетний обстріл України – повномасштабну війну. Ракети на Рівне летіли вже наступного дня близько 4 ранку – хотіли знищити наш аеропорт. 

Наступного дня ми з колегами обговорювали, що робити для свого захисту, України та нашої перемоги. Мені запропонували долучитися до команди з облаштування бомбосховищ і підвалів міста. Велика частина з них була у непридатному для розміщення людей стані. Треба було прибрати, знайти та занести всередину необхідні для тимчасового перебування речі. Упродовж перших 10-ти днів війни разом з іншими волонтерами ми впорядкували близько 120-ти бомбосховищ та підвальних приміщень. 

Паралельно планували наступні завдання і збирали кошти на необхідні для Збройних сил України (ЗСУ) речі та прилади. На завершальному етапі облаштування укриттів друзі із рівненського офісу “Опори”, з якими досі неодноразово виконувала спільну роботу, попросили допомогти їм із обліком та видачею гуманітарної допомоги. Нам почали привозити медикаменти із Польщі. Тож волонтери одразу взялись їх розподіляти на потреби ЗСУ, Тероборони та госпіталів.

– Чим займаєшся зараз? Чому вирішила стати волонтеркою? Як проходить твій звичайний день?

Працюю з командою ГО “Екоклуб” над наданням допомоги громадам. Залишилась у штабі волонтерів “Опори”, які займаються розподілом медикаментів. 

Станом на 18 квітня (останній звітній період – ред.) ми опрацювали заявки на отримання медикаментів від 356 замовників. Серед них, зокрема, військові частини, ТрО Рівного, Києва, Житомира, Миколаєва, Харкова, Запоріжжя та інших міст, внутрішньо переміщені особи, мешканці міст, що постраждали внаслідок військової агресії росії.

Разом із цими медикаментами частині громад ГО “Екоклуб” надсилає інші необхідні речі. Переважно це спальники, взуття та одяг військовим, павербанки, рюкзаки, кілька тепловізорів та інше (тип речей на складі періодично змінюється, в залежності від актуальних потреб).

На складі з медикаментами за день ми встигаємо зібрати для відправлення 10-15 коробок з медичними препаратами. Їх розвозять волонтери або ж відправляємо поштою туди, де така опція доступна на поточний час. 

Що наснажує, а що, навпаки, засмучує та спустошує?

Щодня спілкуюсь із десятками людей, які поспішають, втомлені з дороги, іноді засмучені, знервовані чи хочуть допомагати ще більше, ніж зараз вдається. Сьогодні ми як ніколи повинні підтримувати й підсилювати роботу одне одного. Друге – означає бути гнучкою та багатозадачною (організація логістики, розмови з іншими волонтерами, водіями та безпосередньо заявниками на отримання медикаментів, розподіл завдань новим волонтерам, передача контактів одних людей іншим, пошук медикаментів, яких немає на складі, проте вони критично необхідні, звітність, ведення обліку тощо). Іноді така багатозадачність є складною.

Втім, людей, якими захоплююсь, за цей час стало в рази більше. Познайомитись зі стількома чудовими людьми в мирному житті за такий самий період часу було б неможливо.

– Скільком громадам уже вдалося допомогти та чим?

Станом на 18 квітня разом із волонтерами зі складу з медикаментами ми сконтактували і надали допомогу медичними препаратами понад 70-м містам і селам України. Іноді це були посилки вагою у більше ніж 50 кг, іноді маленькі, але з життєво необхідними препаратами. На складі переважно ліки для екстреної медичної допомоги. З них і формуємо відправлення. За цей час мали десятки звернень від громад, де тривалий час взагалі неможливо було купити медикаменти, тому в цей період наш склад слугував їм безкоштовною аптекою.

ЗВІТ ЕКОКЛУБУ ПРО ДОПОМОГУ ГРОМАДАМ (25 лютого – 10 травня)

Чи продовжені і як реалізуєш проекти, які були сплановані до війни? Як вдається поєднувати роботу і волонтерство?

Усі проекти так чи інакше пов’язані зі сферою енергетики, тому призупинити їх, вважаю, було б неправильним рішенням. Коаліція “Енергетичний перехід”, яку вже четвертий рік очолює ГО “Екоклуб” та наразі координую я, постійно говорить про енергонезалежність України. В умовах війни дії, спрямовані на досягнення енергетичної незалежності та безпеки, потрібні як ніколи досі. Тож ми працюємо та продовжуємо спілкуватись із людьми, які ухвалюють рішення в Україні та поза її межами. Так, наприклад, вкінці лютого звернулися із заявою до Європейської Комісії та Енергетичного Співтовариства щодо пришвидшення приєднання України до Європейської енергомережі. Дякуючи членам Європейського союзу, НЕК “Укренерго”, нашим європейським партнерам, органам влади та експертам, приєднання нашої енергосистеми до ENTSO- E таки відбулось уже 16 березня. Відтепер перетікання електроенергії між Україною з одного боку та Білоруссю і рф з іншого стануть неможливі. Україна повністю інтегрується з європейським ринком. 

Також упродовж березня цього року звернулись до урядів країн ЄС, США та Великобританії та провідних компаній в сфері енергетики зі зверненнями щодо зупинки імпорту російського викопного палива, ситуації з атомною промисловістю росії та Росатом, щодо необхідності санкцій проти російської енергокомпанії “Inter RAO” та низку інших дотичних тем. Переглянути звернення можна на сайтах “Енергетичного переходу” або Екоклубу

Звісно, проекти на 2022 рік були адаптовані під поточну ситуацію (надаємо гуманітарну допомогу за запитами українських ОМС та ГО, як вже було сказано), але також пам’ятаємо про завдання, які ставили перед собою до війни – просування переходу України на 100 % відновлюваних джерел енергії та енергоефективності. Окрім того, формуємо бачення післявоєнного зеленого відновлення.

Що зараз відбувається в енергетичному секторі країни? 

За час війни рівень споживання в енергосистемі знизився орієнтовно на третину. За таких обставин виникає профіцит виробленої електроенергії, коли потенційні обсяги генерації перевищують попит споживання в країні. Це відбувається, бо люди масово покинули свої будинки, через постійні обстріли та бомбардування страждає енергетична інфраструктура, а отже, багато споживачів залишаються без струму, заводи змушені зупинити роботу або їх знищили, вечірнє освітлення міст вимикають з метою маскування тощо.
Українська енергетика, як і інші галузі, перебуває під загрозою та зазнає втрат. Тут говоримо як про технічний аспект роботи енергосистеми, так і про фінансову стабільність ринку.

На фоні зменшення споживання енергії обмежують сонячну та вітрову генерацію, надають перевагу атомній і тепловій. Об’єкти ВДЕ зазнають технічних та регуляторних обмеження. Так, наприклад, до перших належить відсутність можливості приєднувати нові станції до мереж в умовах війни. Не дивлячись на небезпеку в умовах війни, більшість виробників електроенергії з відновлюваних джерел не припиняють свою роботу. Але це може змінитися, якщо забрати у них підтримку.

Окупанти неодноразово створювали загрозу ядерної катастрофи, атакуючи підприємства атомної енергетики. В складній ситуації сьогодні опинилися усі сектори енерголанцюга, зокрема, й об’єкти відновлюваної енергетики. Під обстріли потрапляють сонячні та вітрові електростанції, руйнуються електричні мережі, розкрадається обладнання станцій. Загроза руйнування так само існує для об’єктів гідро- та біоенергетики.
Крім цього, бачимо, що Україна має серйозні проблеми з постачанням викопного палива: газу, вугілля і нафтопродуктів. Ми повинні заміщувати енергоресурси від російського агресора. Це означає, що вже тепер треба посилювати заходи з енергетичного переходу України і їх основою мають бути ВДЕ та підвищення енергоефективності. На жаль, спостерігаємо, що зараз інтереси відновлюваної енергетики не є пріоритетними у поточній стратегії функціонування енергетики.

Які енергетичні реформи потрібні країні для енергонезалежності? Що потрібно уже зараз робити на рівні громад та уряду, щоб вони розпочалися найближчим часом або після перемоги?

Як ми вже згадували вище, тема розвитку відновлюваної енергетики не втратила свою актуальність навіть тепер, і оскільки наша робота  спрямована значною мірою на цей сегмент, то говоримо про наступні дії. Важливо вберегти сектор “зеленої” генерації під час війни, як початковий внесок до енергетичного переходу в Україні. У статті, яку ГО “Екоклуб” підготувала спільно із Усенко Юлією, експерткою Коаліції, ми писали про те, що сукупність наслідків від вимушених обставин та обмежень, за яких доводиться сьогодні працювати, може призвести до банкрутства багатьох виробників ВДЕ. Запобігти цьому видається можливим, якщо реалізувати наступне:

·        Вільний доступ виробників ВДЕ, об’єкти яких зазнали пошкоджень під час війни, до Фонду енергетичної підтримки України для протидії наслідкам російського вторгнення, створеного для донорської допомоги переважно від держав-членів ЄС та міжнародних фінансових організацій. Енергетичне Співтовариство діє як фідуціар Фонду. Інформацію про механізм надання належної підтримки через Фонд мають отримати усі виробники ВДЕ.

·        Запроваджена система Feed-in-Premium, або контрактів на різницю. Важливо надати виробникам ВДЕ можливість торгувати на різних сегментах ринку, з правом не виходити з балансуючої групи Гарантованого покупця.  Питання компенсації різниці між ринковою ціною та «зеленим» тарифом може розглядатися вже після завершення дії воєнного стану.

·        Публічний фокус на важливості “зеленого” переходу для України. В українському суспільстві має формуватися позитивне сприйняття “зеленої” енергетики, як сучасної світової тенденції. Після вторгнення рф в Україну стратегія енергопереходу поєднує різні держави не лише у боротьбі за клімат, а й за демократичні цінності.

·        Трансформація енергетики з поєднанням різних сучасних викликів. Важливо не змістити акценти в умовах війни, на кшталт “атом vs ВДЕ”. Кожний сектор енергетики виконує свою роль в системі, і все взаємопов’язано. Наявні “зелені” потужності, на відміну від інших джерел енергії, цілком відповідають філософії глобального енергетичного переходу, який неминуче відбудеться в Україні, що є частиною демократичного світу.  

Які маєш бажання? Що зробиш одразу після перемоги?

Планувати зараз складно, але мені точно захочеться, наприклад, у Миколаївський зоопарк, квитки у який ми з друзями купували, щоб підтримати його діяльність. Побачуся зі знайомими, які через війну змушені були виїхати закордон. Поїду подорожувати країнами, які в цей складний час особливо багато для нас роблять, у знак підтримки та солідарності. Більш чіткі плани будуть вибудовуватись, коли фокус уваги зміститься на теми, протилежні війні.

Ця стаття видана в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні, що здійснюється Міжнародним фондом “Відродження” за фінансової підтримки Швеції. Думки, висновки чи  рекомендації належать авторам цієї статті і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за зміст статті несе виключно ГО “Екоклуб”.

Контактна інформація

Адреса:
33014, м. Рівне, вул. Степана Бандери 41, оф. 95