Плани ДП “НАЕК “Енергоатом” з будівництва нових атомних енергоблоків стрімко зростають через потребу електроенергії в Україні. Проте, чи скоро атомна електроенергія від нових блоків стане доступною для українців? Які загрози для довкілля та клімату матимуть плани будівництва без попередніх досліджень? І хто сплачуватиме за їхнє будівництво? Як потенційне будівництво вплине на українців та довкілля?
У чому проблема
У межах плану післявоєнної відбудови Комітет з питань економічного розвитку передбачив досягнення енергетичної незалежності через розвиток атомної енергетики. У плані зазначено: вистачить три-п’ять років, аби отримати такий результат. Проте лише будівництво нових атомних енергоблоків триватиме не менше одного десятиліття.
Громадські організації “Екодія” та “Екоклуб” вважають, що рішення про плани будівництва нових енергоблоків – недоцільні та матимуть негативні наслідки. Чи варто в умовах незавершеної війни, післявоєнної відбудови та кліматичної зміни інвестувати в атомну енергетику?
Улітку 2022 року ДП “НАЕК “Енергоатом” та американська компанія Westinghouse Electric Company підписали угоду. Відповідно до неї в Україні побудують дев’ять нових енергоблоків АЕС за технологією AP 1000. Заплановано будівництво шести установок AP1000: блоки №5 та №6 Хмельницької АЕС, по одному – на майданчиках Південноукраїнської АЕС та Рівненської АЕС, і ще 2 – на нових майданчиках: біля міст Чигирин та Теплодар.
Загроза для довкілля
Потенційна нестача водних ресурсів
Українські АЕС неодноразово зіштовхувалися із проблемою нестачі води для охолодження реакторів. Для їхнього охолодження використовують прісну воду. Більша частина регіонів України мало забезпечена водними ресурсами: 0,14-0,72 тис. м3/рік на одну людину. В Європі усереднений показник на одну людину складає 4,56 тис. м3/рік.
У 2015 році на Рівненській АЕС понад пів року працювала лише одна турбіна з двох через посуху та обміління річок на два метри. Зменшення потужності Рівненської АЕС обговорювали і в 2018 році з аналогійних причин. Станцію охолоджують з річки Стир, яка міліє внаслідок зміни клімату.
На Хмельницькій АЕС у 2016 та 2017 роках додатково підкачували воду з річки Горинь для охолодження двох енергоблоків. Попри це, на ХАЕС планують збудувати ще два додаткових блоки. Це вплине на екосистему річки.
У південній, більш посушливій частині України, розташовані дев’ять атомних енергоблоків: шість на Запорізьській (ЗАЕС) та ще три на Південноукраїнській атомній електростанції (ПАЕС). Добудова нового блоку на ПАЕС та будівництво на Чигиринській станції (розташована вище по руслу Дніпра за згадані АЕС) можуть спричинити ще більшу нестачу води у південних, частково східних областях України та Криму.
Зміна клімату
Згідно із проведеним у 2021 році “Аналізом впливу кліматичних змін на водні ресурси України”, у більшості річкових басейнів відбудеться зниження середнього річного стоку у цьому столітті. Необхідно враховувати можливу нестачу води у випадку проєктування та будівництва нових АЕС.
Середня річна температури в Україні прогнозовано зросте на 0,8-1,1° С. Також посилиться перерозподіл опадів протягом року: їх стане більше у холодний період, у теплий період, коли зростає потреба в охолодженні АЕС, стане менше.
Безпекові фактори
Безпечність будівництва за технологією AP 1000
Компанія Westinghouse Electric Company заявляє, що завдяки спрощенню систем, будівництво, експлуатація та обслуговування реакторів AP 1000 є дешевшим (завдяки нижчій безпеці трубопроводів, меншій кількості кабелів та насосів, а також меншій загальній площі будівлі). Проте згідно з звітом Комісії з ядерного регулювання США про оцінку безпеки атомного реактора за технологією AP 1000, захисний щит реактора не витримає прямого влучання літака.
Економічні фактори
Ризики перевитрат та затягнутого будівництва
Як повідомляє ГО “Екодія”, американська компанія Westinghouse Electric Company не є надійним партнером у будівництві нових реакторів. У минулому за цією технологією AP 1000 компанія втілювала чотири проєкти, кожен по два реактори: частину у США, частину в КНР.
Обидва американських проєкти у містах Вогтль, штат Джорджія, та Ві-Сі Саммер, штат Південна Кароліна, від початку затягувалися. Будівництво в обидвох містах розпочалося в 2013 році. Проте вже в 2017 році будівництво у місті Ві-Сі Саммер оцінили як таке, що завершиться у 2024 році, а відтак — скасували. Попередня вартість проєкту у 9,8 млрд доларів в 2017 році зросла до 25 млрд доларів.
Цьогоріч у місті Вотгль із затримкою у шість років запустили перший реактор (Unit 3), другий готують (Unit 4) до запуску. Нині вартість проєкту оцінюють у 30 млрд доларів, хоча на початку будівництва ця сума складала 14 млрд доларів.
В Україні середню вартість будівництва одного енергоблоку за технологією АР 1000 наразі оцінюють у п’ять мільярдів доларів.
Фінансування будівництва
Будівництво в Україні планують фінансувати за кошти Енергоатома та кредитні, які залучить Westinghouse Electric Company в США.
Будівництво обидвох американських проєктів відбувалося за рахунок кінцевих споживачів. Проте, якщо станція у місті Вотгль таки запрацювала цьогоріч, то споживачі, що живуть поблизу недобудованої станції у Ві-Сі Саммер продовжують платити за ненадану послугу, щоб компенсувати видану позику на будівництво.
Як зазначає Олексій Пасюк, представник CEE Bankwatch, банки розвитку не фінансують будівництво нових ядерних реакторів. Відповідно до будівництва нових блоків АЕС будуть долучені приватні закордонні інвестори. Або фінансування стане обов’язком українських платників податків.
Довідково: вартість відбудови Маріуполя оцінили у 14 млрд доларів, що складає половину вартості проєкту у місті Вотгль, штат Джорджія.
Вартість 1 МвТ*год, виробленого на АЕС
Підрахована вартість 1 Мвт*год, виробленого у новозбудованих реакторах у місті Вотгль, складе для клієнтів компанії Georgia Power у середньому 150 доларів. Водночас енергія із сонячних станцій може вартувати приблизно 30 доларів за 1 Мвт*год.
Попри плани будівництва нових шести енергоблоків, у квітні 2023 року Енергоатом підписав нову угоду з Holtec International про будівництво ще 20-ти атомних енергоблоків з реакторами SMR-160.
Ми занепокоєні такими темпами планування будівництва нових атомних енергоблоків без належного дослідження достатності водних ресурсів та фінансової доцільності проєктів в після-воєнній економіці України.
«Чи не постане перед нами вибір: охолоджувати реактор чи забезпечувати прісною водою людей, сільське господарство, чи буде води достатньо для всіх споживачів, включно з природними територіями. Енергетична безпека країни має бути забезпечена, проте мирний атом — не є найбільш безпечним, фінансово доцільним або швидким рішенням»,
– говорить Ольга Лящук, координаторка проєктів Екоклубу.
Перед можливим будівництвом нових атомних реакторів потрібно провести дослідження достатності водних ресурсів та вплив на інші об’єкти. Також обов’язково врахувати прогнози зміни клімату в кожному з регіонів, де заплановано будівництво (зростання обсягів викидів СО2 та середньорічної температури, нетипові зміни погоди упродовж сезонів як-то посухи чи повені, зміна якості повітря та води тощо).
З огляду на наведені аргументи, закликаємо підписати петицію щодо зупинки будівництва нових атомних блоків.
Стаття написана у межах проєкту «Закриття циклу: справедливий енергетичний перехід, розроблений містами та регіонами», що фінансується коштом Європейського Союзу, та проєкту «Розбудова екофеміністичного руху» за підтримки WECF International.
