Відновлення інфраструктури, будівництво нових об’єктів, розвиток промисловості та енергетики мають відбуватися з урахуванням впливу на довкілля, здоров’я людей та довгострокові потреби громад. Оцінка впливу на довкілля — процедура, яка дає громадам реальний голос у рішеннях про будівництво та розвиток територій. Але щоб цим голосом скористатися, потрібно знати, як вона працює.
Навесні Екоклуб провів серію вебінарів «ОВД: роль органів місцевого самоврядування та громадськості» — чотири зустрічі з п’ятьма експертками й експертами, на які зібралися понад 200 людей з різних регіонів України. Серед них були депутати місцевих рад, активісти, представники організацій, зацікавлені жителі громад — усі, кому важливо розуміти, як екологічні інструменти працюють на практиці.
Говорили про механізми участі громадськості в ОВД, про гендерні аспекти екологічного врядування, про те, як ці знання будуть потрібні під час відбудови. І про конкретні кейси — як це вже застосовується і де є прогалини.
Акцентували, що процедура ОВД є обов’язковою для країн Європейського Союзу та є важливою складовою екологічної політики ЄС. Для України її належне впровадження також має важливе значення в контексті євроінтеграції та наближення національних практик до європейських стандартів.
Записи вебінарів доступні за посиланням — якщо ви їх пропустили або бажаєте повернутися до матеріалу. Тут стисло подаємо найважливіші тези, озвучені експертами під час подій.
Перший вебінар “ОВД і громади, що варто знати” у тезах
Оцінка впливу на довкілля (ОВД) — це не формальність, а реальний інструмент, яким може скористатися кожен. Громадськість, органи місцевого самоврядування та мешканці мають право подавати письмові зауваження та брати участь у громадських слуханнях на двох ключових етапах: під час обговорення обсягу дослідження майбутнього звіту і під час обговорення самого звіту. Що більше людей долучається — то більша ймовірність, що їхня думка буде врахована.
Усі документи щодо конкретних проєктів можна знайти в єдиному реєстрі ОВД на платформі «Екосистема». Там видно, на якому етапі перебуває процедура, які документи вже оприлюднені й коли проводяться громадські слухання. Якщо документи завантажені із запізненням або неповністю — це вже порушення процедури і підстава для оскарження.
Типові порушення, на які варто звертати увагу: відсутність обґрунтованих альтернатив у звіті, неврахування зауважень громадськості без пояснень, а також розмиті екологічні умови висновку. Навіть після отримання позитивного висновку процедура не завершується: виконання встановлених умов можна і треба контролювати, а рішення — оскаржувати в суді, якщо були порушення.
«Процедура ОВД – це інструмент, який дозволяє громадам впливати на рішення, що можуть змінити їхнє середовище, здоров’я людей та життя» — Юлія Квітка, кандидатка економічних наук, старша менеджерка проєктів з питань клімату та енергетики WWF-Україна, членкиня ГО «Екоклуб» та спікерка 1-го вебінару .
«Чим активніше громадськість бере участь у процедурі, тим якіснішими стають рішення та вищою є відповідальність усіх учасників процесу», — підкреслив Юрій Задорожний, експерт з суспільно-політичних питань ГО “Екоклуб”, спікер 1-го вебінару.
Переглянути запис вебінару №1 можна за посиланням.
Другий вебінар “ОВД на практиці, як уникнути екологічно та соціально-економічних шкідливих рішень”
Один із головних уроків другого вебінару — громадськість часто приходить у процедуру ОВД надто пізно, коли бізнес уже вклав кошти, отримав земельні ділянки, провів підготовчі роботи і має політичну підтримку. У такій ситуації відмова стає майже неможливою. Тому ефективніше діяти раніше — на етапі виділення земельних ділянок, погодження в міністерстві чи під час стратегічної екологічної оцінки, ще до того, як процедура ОВД навіть розпочалася.
Звіти з ОВД мають типові проблеми: біологічні дослідження проводяться формально або взагалі не проводяться, червонокнижні види «не знаходяться» на потрібних ділянках, невигідна для замовника інформація замовчується, а альтернативи подаються так, щоб їх апріорі можна було відхилити. Усе це — підстави для зауважень і оскарження. При цьому громадськість може подавати зауваження без обов’язкового обґрунтування, а будь-які додаткові джерела і дані, які підтверджують ризики, беруться до уваги при підготовці рішення.
Навіть після отримання позитивного висновку робота не закінчується — важливо стежити за виконанням екологічних умов. На практиці через мораторій на перевірки багато умов просто ігнорують. Серед дієвих інструментів контролю — аналіз публічних реєстрів, супутникові знімки, звернення до органів місцевого самоврядування і міжнародна сертифікація, яка вимагає дотримання екологічних стандартів.
ОВД — не механізм зупинки проєктів, а інструмент їх покращення. Є позитивні приклади, коли саме завдяки процедурі вдавалося знайти компроміс між громадою і бізнесом, зберегти цінні ділянки або змінити технологію робіт. Але це працює тільки тоді, коли громадськість залучається вчасно і формулює конкретні, аргументовані вимоги, а не просто загальну вимогу заборонити все.
«Позитивних прикладів теж дуже багато. І там, де ОВД фактично починає реалізовуватися на початкових етапах – тоді це буде працювати» — Петро Тєстов, керівник експертного відділу Українська Природоохоронна Група – UNCG, аналітик та спікер 2-го вебінару.
Показовим прикладом є історія врегулювання конфлікту навколо лісокористування. Завдяки процедурі ОВД вдалося перейти від практики суцільних рубок до поступових, що дозволило суттєво знизити екологічний вплив та водночас врахувати економічні інтереси користувачів лісових ресурсів. Хоча жодна зі сторін не отримала повного задоволення своїх вимог, вдалося знайти компромісне рішення, яке значно покращило ситуацію.
Підсумком вебінару стала думка про те, що оцінка впливу на довкілля працює найкраще тоді, коли її сприймають не як формальність чи інструмент конфронтації, а як механізм пошуку збалансованих рішень, здатних врахувати інтереси громади, бізнесу та довкілля одночасно.
Переглянути запис вебінару №2 можна за посиланням.
Третій вебінар “Гендерний підхід в ОВД: практичні інструменти для громад”
Гендерний підхід в ОВД — це не про окремий бюджет для жінок і не про формальне дотримання квот. Це про те, щоб розуміти: один і той самий проєкт по-різному впливає на різних людей — залежно від статі, віку, наявності дітей, інвалідності, рівня доходу. Якщо це не враховувати на етапі планування, рішення будуть неповними навіть тоді, коли всі формальні вимоги виконані.
На практиці це означає конкретні речі: враховувати час громадських слухань, щоб жінки з дітьми фізично могли на них прийти; забезпечувати доступність приміщень для людей з інвалідністю; ставити питання, чому певні групи рідше відвідують парк або рідше долучаються до обговорень. Серед робочих інструментів — гендерний аналіз, гендерний аудит, гендерно орієнтоване бюджетування та гендерний паспорт громади. Всі вони, по суті, відповідають на одне питання: хто залучений до ухвалення рішень, хто має доступ до ресурсів і які умови для цього створені.
Особливо актуально ця тема звучала в контексті повоєнної відбудови. Українські громади вже сьогодні ухвалюють рішення, які визначатимуть якість життя людей на десятиліття вперед. Від того, наскільки комфортними, безпечними та доступними будуть відновлені території, залежить не лише добробут мешканців, а й те, чи захочуть люди залишатися жити у своїх громадах.
Найпоширеніший міф про гендерний підхід — що він не на часі, особливо зараз. Але саме зараз, коли громади відновлюються й планують своє майбутнє, закладаються підходи, які визначатимуть якість цього відновлення на роки вперед. Якщо рішення ухвалюються без урахування різних груп населення, є ризик, що відбудова відтворить ті самі нерівності, які існували до війни.
«Гендерні підходи — не на часі? Я вважаю, що це абсолютно неправильно. Якщо ми хочемо, щоб відбудова була справедливою та інклюзивною — нам потрібно вже зараз до неї рухатися. Нам потрібно створювати умови, в яких люди б хотіли залишатися і жити в Україні», — наголосила Галина Котлюк, координаторка програми Гендерна демократія Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні, спікерка 3-го вебінару.
Переглянути запис вебінару №3 можна за посиланням.
Заключний четвертий вебінар “Тенденції та роль ОВД у майбутній відбудові України”
Відбудова України оцінюється щонайменше в 588 мільярдів доларів, і ця сума щороку зростає. Ключовим орієнтиром для планування є методологія RDNA (Rapid Damage and Needs Assessment — Швидка оцінка завданої шкоди та потреб), яку спільно готують Світовий банк, ЄС і ООН. Вона оцінює не лише фізично зруйновані об’єкти, а й втрачені доходи, послуги та можливості громад. Важливо, що вже на рівні RDNA закладено принцип “відбудувати краще” — будь-яке відновлення має передбачати модернізацію, дотримання екологічних стандартів ЄС і кліматичну трансформацію, а не просте відновлення того, що було.
Основним механізмом фінансової підтримки для громад сьогодні є Ukraine Facility — 50 мільярдів євро на три роки, нещодавно розширені ще на 30 мільярдів. Вже в регламенті цього механізму прямо зазначено, що проєкти мають дотримуватися екологічних стандартів ЄС і принципу DNSH — «не завдавати значної шкоди». Це означає, що жодне фінансування через Європейський банк реконструкції та розвитку чи Європейський інвестиційний банк не буде виділене на проєкти, які не пройшли якісну екологічну оцінку. Це стосується і Світового банку, який вимагає ОВД навіть у випадках, коли українське законодавство через воєнний стан дозволяє її не проводити.
«Грошей в Україні точно не вистачатиме на всі потреби відновлення. Конкурентоздатність громади залежатиме від того, наскільки вона здатна відповідати вимогам донорів. Якщо громада здатна провести якісну екологічну оцінку — цей проєкт буде більш конкурентоспроможним і донор прагнутиме його реалізувати», — наголосив Ярослав Телешун, кандидат політичних наук та керівник напряму політики та адвокації WWF-Україна та спікер 4-го вебінару.
Практичний висновок для громад: ОВД — це вже не формальна вимога, а умова доступу до ресурсів відновлення. Якщо громада реалізує проєкт із порушенням екологічних стандартів, вона ризикує не лише репутацією, а й поверненням коштів донорам у повному обсязі. І навпаки — громади, які навчилися якісно працювати з екологічною оцінкою, будуть конкурентоспроможнішими при розподілі фінансування відбудови.
Переглянути запис вебінару №4 можна за посиланням.
І про результати
Протягом серії ми опитували учасників про їхнє розуміння ОВД, гендерної складової та ролі цього інструменту у відбудові. Понад 70% відвідали більшість або всі чотири вебінари.
Найпромовистіший результат — зростання рівня знань. До початку серії учасники оцінювали своє розуміння процедури ОВД у середньому на 3,21 з 5, після завершення — на 4,24. Опитування показало, 86% вважають що їхнє розуміння гендерного підходу суттєво або частково покращилося. Стільки ж — 86% — планують застосовувати отримані знання у своїй роботі чи громадській діяльності.
Це підтверджує просте: громади хочуть розуміти, як працює процедура ОВД, і готові в ній брати участь — якщо є доступне й практичне навчання. В умовах відбудови, де екологічна оцінка стає умовою доступу до донорського фінансування, такі навички стають не просто корисними, а необхідними.
«Більшість людей дізнаються про реалізацію господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, тоді, коли будівництво вже розпочалося. Зацікавленість учасників до піднятих тем показала: наша мета була досягнута. Далі — все в руках тих, хто братиме активну участь у процедурі» — Анастасія Яхнюк, координаторка проєктів ГО «Екоклуб», фахівчиня з адаптації до зміни клімату та ОВД.
Для тих, хто не зміг долучитися до вебінарів або хоче переглянути окремі теми ще раз, ми зібрали записи всіх зустрічей на Youtube.
Ця публікація фінансується Європейським Союзом. Її зміст є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.