Президент України підписав Закон «Про енергетичну ефективність», що регулюватиме планування в цій галузі як на національному, так і на місцевому рівнях. Закон запроваджує у муніципалітетах систему енергетичного менеджменту та закупівлі з урахуванням енергоефективних показників, доповнює чинне законодавство, що регулює галузь енергоефективності та енергоменеджменту.
Що зміниться?
Уперше в законодавстві передбачено запровадження енергоменеджменту у муніципалітетах. Також муніципалітети повинні мати стратегічні плани енергетично-кліматичного розвитку. Серед важливих нововведень у цій галузі – обов’язкова вимога передбачити не менше 1% видаткової частини бюджету України на енергоефективні заходи. Громади також зможуть платити премії для працівників та створювати Револьверні фонди для повторних інвестицій в енергоефективність.
Незважаючи на те, що Закон передбачає запровадження низки важливих положень та рішень, існує ризик, що він не буде якісно працювати: чимало положень та рішень регулюватимуться підзаконними нормативними актами, термінів розробки яких не встановлено.
Громадам також доведеться розробляти кілька окремих однотипних стратегічних документів (схеми теплопостачання; для тих громад, що є підписантами Угоди мерів – ПДСЕРК; енергетичні плани міст). Згідно із Законом, протягом трьох років з моменту набуття його чинності, місцеві органи влади повинні розробити та затвердити місцеві енергетичні плани.
Зважаючи на те, що Закон торкнеться життя громад, Екоклуб запитав думку представників кількох муніципалітетів в Україні. Закон коментують Юрій Савич – начальник відділу інвестицій та енергоменеджменту міста Новоград-Волинський (Житомирська обл.), Наталія Копил – представниця відділу енергоменеджменту, енергоефективності та інвестицій Пологівської міської ради (Запорізька обл.) та Людмила Семененко – головна спеціалістка відділу енергоменеджменту Управління енергоефективності та енергоменеджменту Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради.
Юрій Савич, начальник відділу підтримки громадських ініціатив та енергоефективності Новоград-Волинської міської ради
“Першочергово це стосується систем енергоменеджменту, без яких сталий енергетичний розвиток громади неможливий. Саме цим законом передбачено, що органи місцевого самоврядування впроваджують системи енергетичного менеджменту шляхом ухвалення рішення місцевою радою із затвердженням відповідного положення. Це забезпечує сталість їхнього подальшого функціонування та незалежність від політичних чи особистих уподобань міського голови чи депутатського корпусу, що особливо важливо під час зміни місцевих еліт у результаті виборів.
Додатковим стимулом розвивати енергоменеджмент у громадах є те, що його наявність (або рішення про запровадження) є обов’язковою умовою отримання державної підтримки на впровадження енергоефективних заходів. Також, на мою думку, досить важливим є положення закону про енергетичне планування на місцевому рівні, адже ефективні стратегічні документи (такі як муніципальний енергетичний план та план дій сталого енергетичного розвитку і клімату) є запорукою комплексного підходу у вирішенні питань підвищення стану енергоефективності в громаді та розвитку альтернативних джерел енергії, що сприятиме не лише економії витрат на енергоресурси, а й зменшенню негативного впливу на довкілля через скорочення викидів парникових газів.
Крім того, закон надає муніципалітетам офіційну можливість отримувати від електропостачальників, постачальників природного газу, теплопостачальних організацій інформації про обсяги поставленої ними енергії та про спожиту енергію споживачами, розміщеними в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що є дуже важливим для якісної розробки стратегічних документів із розвитку енергоефективності.
Також законом передбачено створення Національної системи моніторингу енергоефективності, що зробить загальнодоступною та прозорою інформацію як щодо стану впровадження систем енергоменеджменту та муніципальних енергетичних планів, так і щодо виконання відповідних державних цільових програм та оцінки їх ефективності. Як складова системи має бути доступною і функція бенчмаркінгу, що дозволить порівняти енергоефективність схожих об’єктів по всій країні.
Підсумовуючи вищезазначене, ЗУ “Про енергетичну ефективність” (хоча і має певні дискусійні положення) є дуже важливим саме для розвитку енергоефективності на муніципальному рівні, адже стимулюватиме місцеву владу впроваджувати системи енергоменеджменту, створювати якісні стратегічні документи з розвитку енергоефективності, що сприятиме впровадженню дієвих управлінських систем, ефективному використанню наявних ресурсів та енергонезалежності нашої країни.
Хочеться вірити, що громади сповна скористаються наданими законом можливостями, а наші урядові структури швидко підготують необхідні підзаконні нормативні документи та запропонують дієві державні програми підтримки енергоефективності”.
“У прийнятті Закону вбачаю більше плюсів, ніж мінусів. Серед плюсів те, що він врегульовує відносини між Україною та Європейським Союзом у сфері енергоефективності. Громади беруть участь у різних проєктах щодо залучення міжнародної технічної допомоги, а цей Закон лише сприятиме реалізації впровадження енергоефективної політики на місцях, в тому числі за рахунок державних цільових програм. На законодавчому рівні визнання стратегічного документу щодо формування політики енергозбереження та протидії зміні клімату в громаді – Плану дій сталого енергетичного розвитку та клімату.
Закон також регламентує відносини з постачальниками енергії. Зазначу, що до цього часу було складно отримати інформацію від постачальників електричної енергії та газу. На сьогодні Закон зробив їх учасниками зобов’язань у сфері енергоефективності. Серед плюсів також те, що закон регламентує впровадження системи енергетичного менеджменту в громадах та визначає порядок стимулювання підвищення рівня енергоефективності серед споживачів.
Однак, є і мінуси. Зокрема те, що потрібно розробити низку підзаконних актів, що сприятимуть реалізації цього Закону. Визнання Плану дій як стратегічного документу громади – так, але з’явився ще один стратегічний документ – місцевий енергетичний план, який приймає місцева рада. Також Міністерству розвитку громад та територій України необхідно ще розробити порядок його формування, склад та зміст.
Унаслідок запровадження Закону очікуємо залучення інвестицій у громади для втілення проєктів, спрямованих на підвищення енергоефективності. У зв’язку із завершенням реформи децентралізації у нашій громаді потребує оновлення План дій сталого енергетичного розвитку і клімату, тим паче, що місцеві енергетичні плани громадам необхідно буде прийняти протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом. Також, відповідно до Закону та постанови КМУ, необхідно переглянути наявну систему енергетичного менеджменту у нашій громаді.”
“Зважаючи на нову глобальну ресурсну кризу, пов’язану з дефіцитом паливної сировини та значним зростанням вартості енергоносіїв, а також прийнятим курсом держави на декарбонізацію, прийняття Закону “Про енергетичну ефективність” було вкрай необхідним.
На мій погляд, основним плюсом Закону є те, що він передбачає впровадження систем енергоменеджменту органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями. Адже для досягнення кінцевої мети, а саме підвищення ефективності споживання енергоносіїв, необхідними є детальний та постійний аналіз витрат паливно-енергетичних ресурсів, виявлення найбільших енергоспоживаючих об’єктів, планування заходів з енергозбереження та популяризація впровадження енергозберігаючих заходів серед споживачів. Саме ці функції виконує система енергетичного менеджменту.
Закон також передбачає розробку порядку використання економії коштів, що виникла в результаті функціонування системи енергетичного менеджменту, для стимулювання закладів бюджетної сфери до впровадження енергоефективних заходів. Цей порядок дозволить спрямувати кошти, зекономлені внаслідок впровадження енергозберігаючих заходів, на подальше фінансування заходів з підвищення енергоефективності в цих же бюджетних установах.
Також завдяки прийнятому Закону громади нарешті зможуть укладати енергосервісні договори. Зазвичай, чим більший економічний ефект від впровадження енергоефективного заходу, тим більша вартість самого заходу. Не кожній громаді під силу реалізовувати такі рішення за власний рахунок. А договір з енергосервісною компанією дозволить скоротити споживання енергоносіїв, скориставшись фінансовою можливістю інвесторів.
На рівні як кінцевих споживачів, так і енергопостачальних компаній схвальною є стаття про інтелектуальний облік електроенергії. Споживачам встановлення таких лічильників дозволить дистанційно передавати дані про використані енергоресурси, відстежувати інформацію про їх витрату та більш свідомо споживати, а якщо говорити про інтелектуальний облік електричної енергії, то завдяки зонним тарифам можна зменшити навантаження на енергосистему у пікові години, а споживачу заощадити користуючись найбільш енергоємними приладами у нічний час.
Без розроблених центральними органами виконавчої влади підзаконних актів Закон має поки що декларативний характер. Окремі статті Закону мають неточні або нетотожні, на мій погляд, формулювання (наприклад, стаття 12 пункт 4 передбачає впровадження органами державної влади, органами місцевого самоврядування порядку використання економії коштів, що виникла в результаті функціонування системи енергетичного менеджменту, для стимулювання закладів бюджетної сфери до впровадження енергоефективних заходів. Чи підпадають під дію цією статті Закону комунальні підприємства, наприклад, міські лікарні?)
Дискутувати можна також з приводу «щорічного скорочення споживання паливно-енергетичних ресурсів». Адже скорочувати споживання на рівні громади можна різними засобами, наприклад, такими, які зовсім не про ефективне використання енергоносіїв. Громади зацікавлені в своєму економічному розвитку, відкритті нових виробництв, створенні додаткових робочих місць. Це передбачає використання певної кількості енергоресурсів. Тому доцільніше говорити не про скорочення споживання, а про їхнє ефективне використання, про що й саме прийнятий Закон.
Відповідно до прийнятого Закону ми маємо розробити декілька підзаконних актів – місцевий енергетичний план, схеми теплопостачання, порядок використання економії коштів, що виникла в результаті функціонування системи енергетичного менеджменту. Ці документи повинні розроблятися за формою та змістом, визначеними центральними органами виконавчої влади, що з одного боку дещо уповільнює процес з підвищення енергоефективності, тому що доводиться чекати розробки типового документу, а з іншого боку надає для планування громадам дієві універсальні підходи.
Сподіваюсь, що прийнятий Закон не стане «декларацією про наміри» (як це сталось з Указом Президента України №662/99 від 16.06.1999 «Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами» та постановою КМУ №2183 від 30.11.1999 «Про скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами») і у визначений Законом час будуть розроблені конкретні механізми з підвищення енергетичної ефективності.
Я вважаю, що спершу необхідно розробити та затвердити методику з визначення базового рівня енергетичної ефективності щодо будівель, які перебувають у власності або користуванні органів місцевого самоврядування та порядок використання економії коштів, що виникла в результаті функціонування системи енергетичного менеджменту органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Ці нормативні документи дозволять прискорити запуск функціонування систем енергетичного менеджменту у громадах шляхом впровадження енергоефективних заходів на конкретних об’єктах – споживачах енергії.”
Екоклуб вважає, що прийняття нового Закону з енергоефективності є суттєвим кроком вперед, оскільки основні принципи в сфері енергоефективності до цього часу були застарілими і ґрунтувалися на законі «Про енергозбереження», що був прийнятий у 1994 році. Успішність реалізації Закону залежить від розроблення підзаконної нормативної бази та сталості фінансування у цій сфері. Екоклуб відслідковуватиме розроблення підзаконних актів. Якщо Вам цікаво долучитися до процесу розроблення та коментування, надсилайте свої пропозиції на пошту office@ecoclubrivne.org .
Усі деталі, проблеми та переваги закону читайте за цим посиланням.
Контакти для детальної інформації:
Дмитро Сакалюк, експерт з енергоефективності,
sakaliyk@ecoclubrivne.org
+380673634110
Стаття підготовлена в рамках проекту «Зміцнення мережі ГО „Ekonet“ в питаннях охорони клімату і довкілля в Східній Європі і Центральній Азії» при фінансовій підтримці Протестантським агентством по діаконії і розвитку «Хліб для Світу».
